Завдяки цій книзі ми можемо побачити, як Мізес формулює свою критику централізованого планування не як абстрактну вправу, а в прямому діалозі з дебатами про соціалістичні розрахунки 1920-х років, дебатами, результат яких на той час справді здавався невизначеним. Ми бачимо, як він працює в Австрійській торговій палаті, консультує з питань монетарної політики, спостерігає, як навколо нього руйнується політичний консенсус міжвоєнного Відня. Книга чітко показує, що економіку Мізеса не можна відокремити від його особистого досвіду двох світових війн, гіперінфляції, піднесення фашизму та більшовизму, і, нарешті, вигнання — спочатку до Женеви, потім до Нью-Йорка, куди він прибув, по суті, змушений відбудовувати академічну репутацію з нічого.
Цей контекст важливий, оскільки він пояснює те, що читачі часто вважають загадковим у особистості Людвіга фон Мізеса - його відмову пом'якшити свої позиції заради професійної зручності, навіть коли це коштувало йому інституційного статусу. Гюльсманн документує цю безкомпромісність, не очищуючи її та не розглядаючи як просто впертість. «Останній лицар» у назві книги, це не романтичний візерунок, це суперечка про те, якої інтелектуальної мужності вимагав класичний лібералізм в епоху, яка швидко від нього відмовлялася.
Ця книга є однією з найбільш амбітних та корисних інтелектуальних біографій сучасної епохи. Адже це масштабна реконструкція життя, ідей та часів Людвіга фон Мізеса (1881–1973), австрійського економіста, який став найбезкомпроміснішим захисником класичного лібералізму та вільного ринку ХХ століття.
Книга простежує шлях Мізеса від його єврейського коріння в Галичині та освіти у Відні кінця століття, через катаклізми двох світових війн, його самотню інтелектуальну боротьбу проти соціалізму та інтервенціонізму, його вигнання в Женеві та Сполучених Штатах, а також його останні роки як вчителя та наставника. Крім того книга пропонує яскраві портрети інтелектуальних велетнів, які його оточували — Менгера, Бем-Баверка, Гаєка, Шумпетера, Кейнса та багатьох інших — водночас розміщуючи думку Мізеса в контексті ширших політичних та культурних потрясінь століття.
Цю біографію відрізняє її подвійне значення. З одного боку, це захоплива людська історія - розповідь про людину непохитної чесності, яка відвела Австрію від більшовизму, застерігала від гіперінфляції, розробила аргумент розрахунку, який викрив фатальну ваду соціалізму, і продовжувала вдосконалювати свою систему праксеології, навіть коли основна академічна спільнота здебільшого ігнорувала його. А з іншого боку, це першокласна історія економічної думки та ревізіоністський огляд ХХ століття. Гюльсманн показує, як попередження Мізеса про централізоване планування, позитивізм у соціальних науках та небезпеку інтервенціонізму були підтверджені історією, навіть коли сам економіст залишався маргіналізованою фігурою протягом більшої частини свого життя.
Ця книга для всіх, хто цікавиться історією лібералізму, інтелектуальним опором соціалізму або особистою мужністю, необхідною для захисту непопулярних істин, ця біографія є важливою. Гюльсманн не просто описує життя, він доводить, чому Мізес заслужив титул «останнього лицаря лібералізму» і чому ідеї цього лицаря продовжують жити в сучасному світі. Результатом є ця книга, що входить до числа найкращих економічних біографій світу.