Main Logo
Main Logo
До бібліотеки

Теорія та практика провалів держави

Просунутий
Просунутий

Світові економічні кризи, хронічні дефіцити бюджетів, корупція, неефективність державних інститутів та розчарування суспільства у результатах «системних реформ» - все це проблеми, з якими щодня стикаються як розвинуті країни, так і постсоціалістичні держави в транзитивному стані. Коли економіка дає збій, політики та академічний мейнстрім зазвичай звинувачують у цьому так звані «провали ринку». Проте книга відомого економіста Австрійської школи, президента Міжнародного інституту свободи (Україна) Ярослава Романчука пропонує принципово інший, глибоко науковий і водночас тверезий погляд на природу сучасних економічних негараздів та криз.

Головна цінність цієї праці полягає у послідовній розвінчувальності міфу про «державу загального добробуту» та безпомилковість урядового інтервенціонізму. Спираючись на методологічний індивідуалізм Австрійської економічної школи (зокрема праці Людвіга фон Мізеса та Фрідріха Хайєка), автор переконливо доводить, що сам термін «провал ринку» є методологічною та семантичною пасткою. Ринок - це не живий суб'єкт зі своїми цілями, а лише універсальний механізм координації дій і добровільного обміну між людьми. Ринок не може «провалитися», як не може провалитися закон всесвітнього тяжіння. Натомість автор переконливо доводить наукову валідність концепції «провалів держави». На відміну від абстрактного ринку, держава представлена конкретними людьми - чиновниками та політиками, яких автор називає «розпорядниками чужого». Вони оперують не власним майном, а ресурсами платників податків. Автор піддає нищівній критиці базове припущення кейнсіанців та неокласиків про те, що чиновники володіють «особливими знаннями» чи діють виключно з альтруїстичних та патріотичних міркувань. Зруйнувавши природні ринкові ціни та механізми приватного підприємництва, розпорядники чужого неминуче припускаються системних інвестиційних та аллокаційних помилок. Крім того детально розглядає епістемологічні дефекти трансформаційних процесів у країнах колишнього соцтабору. Замість створення повноцінного інституту приватної власності та вільних цін, дисижнмейкери намагалися «в ручному режимі» копіювати західні моделі державного втручання. Це призвело не до ринкового процвітання, а до колосального зростання видатків, омертвіння капіталу та викривлення цінових індикаторів. Книга структурно ділиться на глибокий теоретико-методологічний аналіз та багатий практичний матеріал, де читач, на конкретних прикладах побачить провали держави в таких ключових сферах, як монетарна та фінансова політика, промисловість і сільське господарство, охорона здоров'я та ринок праці. Але ця книга, не просто критичний маніфест, це спроба сформулювати основи нової політекономії, адекватної викликам сучасного життя. Ця праця буде надзвичайно корисною для кожного, хто прагне зрозуміти справжні причини економічних криз, оцінити реальні наслідки державних реформ та звільнитися від ілюзій щодо того, що уряд може розв'язати всі проблеми за чужий рахунок.
Видавництво: МінськISBN:Кількість сторінок: 480Рік видання: 2013

Цитати з книги

Ярослава Романчука «Теорія та практика провалів держави»

Ринок — це не жива істота зі своїми цілями та примхами, а універсальний механізм координації дій і добровільного обміну між вільними людьми. Ринок не може "провалитися", як не може провалитися закон всесвітнього тяжіння.

Термін "провал ринку" — це методологічна та семантична пастка. Всі так звані "дефекти ринку" насправді є наслідком або незахищеності прав приватної власності, або прямого державного втручання.

Ринок не гарантує загальної рівності чи задоволення усіх забаганок, але це єдина система, яка карає за неефективність і винагороджує за створення цінності для інших.

Вільні ціни на ринку — це не просто цифри на цінниках, це світлофори економіки. Коли держава починає регулювати ціни, вона гасить ці світлофори й змушує суспільство їхати наосліп.

Головна відмінність між підприємцем і чиновником полягає в ризику: підприємець ризикує власним капіталом і відповідає за помилки своїми грошима, тоді як чиновник оперує "чужими ресурсами" і за свої помилки розплачується чужим добробутом.

Уряд не створює багатства — він лише перерозподіляє те, що створили інші, вилучаючи при цьому свою "комісію" за посередництво.

Припущення про те, що чиновники володіють якимось "вищим, сакральним знанням" про те, куди спрямовувати інвестиції, — це небезпечна економічна ілюзія.

Спроба створити "державу загального добробуту" неминуче перетворює суспільство на заручника групи людей, чий єдиний професійний навик — перерозподіл чужих доходів.

Кожен новий податок чи регуляція не розв'язує проблему, а лише створює новий клас бенефіціарів державного контролю, зацікавлених у збереженні цієї проблеми.

Якщо ринкові помилки є локальними та швидко виправляються через банкрутство, то "провали держави" завжди мають системний, масштабний і хронічний характер, адже їх фінансують примусово за рахунок платників податків.

Подібні книжки