Німецький історик і соціолог Райнер Цітельманн побудував свою книгу на основі показових прикладів. Він починає з трансформації Китаю після реформ Ден Сяопіна, показуючи, як навіть частковий відхід від маоїстського централізованого планування дозволив сотням мільйонів людей вибратися з крайньої бідності й перетворив країну, що потерпала від голоду, на потужну світову економіку. Далі автор порівнює Західну та Східну Німеччину, Північну та Південну Корею, Чилі та Венесуелу, а також аналізує наслідки ринкових реформ, проведених Маргарет Тетчер у Великій Британії та Рональдом Рейганом у США. Щодо Швеції, яку часто наводять як приклад успішного соціалізму, Цітельманн показує, що найбільшого процвітання вона досягла саме тоді, коли після періоду жорсткого державного контролю повернулася до більш вільного ринку. Не оминає автор увагою й Африку, стверджуючи, що ринкова політика виявилася значно ефективнішою у боротьбі з бідністю, ніж традиційна допомога на цілі розвитку. Головна теза книги абсолютно обґрунтована та переконлива- чим більше економіка орієнтується на приватну власність, конкуренцію та підприємницьку свободу, то кращими є результати для пересічних людей. Цітельманн визнає, що «чистого» капіталізму не існує — будь-яка реальна система є певною комбінацією. Усе залежить від балансу. Якщо додати більше ринкових елементів — як це зробив Китай після 1978 року або Чилі після своїх реформ, — добробут зростатиме. Якщо ж посилити державне управління — як це було у Венесуелі за часів Чавеса й Мадуро або у Східній Німеччині за комуністичного режиму, — настає стагнація або занепад. На завершення автор розмірковує про фінансову кризу 2008 року та аналізує, чому так багато інтелектуалів і досі вороже ставляться до капіталізму, попри його реальні досягнення. Особлива цінність книги полягає в її легкому стилі, адже: вона написана без складної економічної термінології, спираючись на історичні факти, наочні порівняння та дані, а не на абстрактні моделі. Читачі знайдуть тут не лише статистичні дані про скорочення бідності й темпи економічного зростання, а й яскраві подробиці повсякденного життя за різних систем - від порожніх полиць у країнах із плановою економікою до зростання рівня життя там, де розвиваються ринкові відносини. У часи, коли уроки XX століття ризикують бути забутими, подорож Цітельманна п’ятьма континентами стає дуже своєчасним та переконливим доказом того, що капіталізм, попри всі свої недоліки, залишається найбільш надійним із відомих нам рушіїв процвітання.