Main Logo
Всі публікації
МВФ vs Уряд України: шлях у прірву

МВФ vs Уряд України: шлях у прірву

Український уряд консервує застарілі проблеми, виконуючи токсичні для економіки вказівки Фонду, наближаючи дефолт, стимулюючи зростання токсичних активів та зниження підприємницької активності.

12 Серпня, 2025
Урядування та державні регуляції
Економічна свобода
Реформи
Монетарна політика
Ярослав Романчук
Ярослав Романчук

Поширити

PDF icon
Транші МВФ, які регулярно одержують уряд України абсолютно не відповідають успішності проведення системних ринкових реформ, якості держуправління та макроекономічної політики.
Із заявлених у програмі МВФ $15,5 млрд. Україна станом на початок липня 2025 року отримала лише $10,6 млрд.
Немає сумніву, що Фонд за дорученням іноземних партнерів став їхніми очима та вухами щодо оцінки стану економічної політики України. Було б некоректним називати його зовнішнім керуючим для Уряду країни, але його вирішальний вплив на зміст економічної політики України вже не є секретом. Якби українська влада, як, наприклад, президент Аргентини Хав'єр Мілей прагнула проводити ринкові реформи, МВФ цілком міг би піти їм назустріч. Проте Уряд України із завзятістю гідною подиву продовжує проводити економічну політику “старих граблів”, яка з'єднує у вибуховий коктейль марксизм і кейнсіанство, намертво консервуючись у моделі Держави загального інтервенціонізму.
МВФ якраз і забезпечує консультаційний, технократичний супровід саме такої економічної політики. Тому принципових розбіжностей з-поміж них немає і суперечки виникають лише щодо окремих фрагментів моделі, за параметрами правових інститутів, макроекономічних рішень. По суті МВФ виступає зовнішнім спостерігачем і аудитором економічної політики, яку проводить українська влада. Його оцінки лежать в основі формування відносин країн G7, ЄС та України, а його науковий, аналітичний авторитет у нашій країні настільки високий, що можна впевнено стверджувати: теоретиком і архітектором економічної політики, яка проводиться в Україні, є Міжнародний валютний фонд. Загалом його оцінки, висновки та рекомендації багато в чому збігаються з роботами ОЄСР, CEPR, українських аналітичних центрів, що працюють у теоретичній матриці welfare economics. До основних аналітичних організацій, які забезпечують інтелектуальну підтримку нинішньої економічної політики України, її МВФ-центричного характеру належать Центр економічної стратегії, фінансова група ICU (Investment Capital Ukraine), Dragon Capital, Київська школа економіки, Vox Ukraine, German Economic Team, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій.
Джерело: Типові роботи аналітичних центрів.
Replacing foreign aid: A macroeconomic plan B for Ukraine (and Europe). Torbjörn Becker, Barry Eichengreen, Yuriy Gorodnichenko. May 2025 Vox Ukraine.
https://voxukraine.org/en/replacing-foreign-aid-a-macroeconomic-plan-b-for-ukraine-and-europe
Ukraine's Road to Recovery. Yuriy Gorodnichenko, Stepanchuk Serhiy
https://publications.kse.ua/publications/ukraines-road-recovery-41
How the West Can Help Ukraine: Three Strategies for Achieving a Ukrainian Victory and Rebirth
SCEEUS Report No 1, 2023
https://sceeus.se/en/publications/how-the-west-can-help-ukraine-three-strategies-for-achieving-a-ukrainian-victory-and-rebirth/
На жаль, теоретична, політекономічна суб'єктність України у сфері теорії та практики реформ залишається дуже слабкою, особливо в ситуації, коли теоретичний mainstream у сфері економічної науки сформований представниками одних і тих же західних університетів та їхніх слабших наукових, освітніх клонів в нашій країні. Український mainstream в економічній науці формується такими основними освітніми центрами:
  • Києво-Могилянська академія,
  • Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
  • Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана,
  • Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара,
  • Західноукраїнський національний університет,
  • Київська школа економіки,
  • Львівський національний університет ім. І. Франка,
  • Національний університет «Львівська політехніка»,
  • Харківський національний університет ім. В. Каразіна.
Усі вони відтворюють знання на базі стандартного підручника «Economics», запровадженого в Україні західними партнерами. Вони самі навчалися по його постулатах. МВФ, Світовий банк, ООН, ОЕСР – усі міжнародні організації, весь їхній персонал та управлінці навчалися за однією теоретичною матрицею. Природно, що вона відтворюється у всіх основних документах, доповідях органів держуправління України, починаючи від програми Ukraine Facility 2024-2027 рр., до програми модернізації та нової промислової політики, представленої у Римі на конференції з відновлення у липні 2025 року.
Джерело: Ukraine recovery Conference 2025 | Rome | 10-11 July https://www.urc-international.com/
https://vimeo.com/1100639865?p=1t
Оцінки експертів МВФ української економіки значною мірою збігаються із думками українських колег. Внаслідок цього може скластися враження про безальтернативність стратегії розвитку України. Мовляв, є програма МВФ, програма фінансової допомоги Європейського Союзу Ukraine Facility 2024-2027, ціла низка документів міжнародних, українських аналітичних організацій – і всі вони загалом визначають як стратегію розвитку економіки, так і параметри поточної економічної політики. Ось чому всі ті, хто критикує МВФ/український mainstream, видаються як «радикали», «безвідповідальні суб'єкти» або «ігнорують вимоги ЄС/МВФ для забезпечення фінансування країни».
Новий прем'єр-міністр України Ю. Свириденко одразу після вступу на посаду заявила про намір проведення переговорів із МВФ щодо продовження програми кредитування. Нинішня закінчується у 2027 році А це означає, що новий-старий уряд планує проводити економічну політику за тими самими старими лекалами МВФ, за якими Фонд не наполягає на проведенні системних, глибоких ринкових реформ, а схильний до компромісів щодо бенчмарків та цільових показників. Ю. Свириденко напевно озвучуватиме МВФ та іншим кредитором те, що їм приємно чути, зокрема обіцянки прискорити темпи економічного зростання до 4% ВВП і більше.
Джерело: Ukraine’s Premier Eyes Fresh IMF Loan for War-Racked Budget https://www.bloomberg.com/news/articles/2025-07-22/ukraine-s-new-premier-is-preparing-to-seek-a-fresh-imf-program
Перестановки у Кабінеті Міністрів України у липні 2025 року не спрямовані на зміну нинішнього курсу економічної політики, відмови від моделі Держави загального інтервенціонізму. Поліпшення естетичного аспекту українських перемовників щодо отримання нової іноземної допомоги матиме тимчасовий, тактичний ефект.

Share

Туман макроекономічної невизначеності

Експерти Фонду відзначають винятково високий рівень невизначеності, в якому функціонує економіка України через російську війну. Немає сумнівів, що військові ризики, ризики безпеки впливають на економічні процеси. Це випливає з чергової доповіді Фонду про стан української економіки IMF Country Report No.25/156В, опублікований наприкінці червня 2025 року, складений за підсумками восьмої ревізії програми «Механізм розширеного фінансування» (Extended Fund Facility) представив аналітику МВФ та його ставлення до стану української економіки, її довгострокового майбутнього за країновою доповіддю.
Джерело: Ukraine: Eighth Review Under the Extended Arrangement Under the Extended Fund Facility. IMF Country Report No. 25/156. June 30, 2025
https://www.imf.org/en/Publications/CR/Issues/2025/06/30/Ukraine-Eighth-Review-Under-the-Extended-Arrangement-Under-the-Extended-Fund-Facility-568152
Українська влада у 2022-2025 роках провела централізацію економічної влади, по суті здійснивши злиття її з політичною. Вони відмовилися від ринкових механізмів страхування ризиків, зробили ставку на одержавлення. МВФ не проти такої поведінки, аналітики фонду наголошують на «прихильності влади до реформ», адже головне – виконання бенчмарків та структурних показників, закладених у програму роботи з Україною. При цьому експерти МВФ зазначають, що ресурси фонду не спроможні абсорбувати майбутні шоки затяжної війни.
ILI logg

Share

Порівняємо короткострокові прогнози Фонду щодо української економіки з фактичними показниками. У грудні 2023 року була опублікована країнова доповідь № 23/399. Порівняємо його макроекономічні прогнози з фактичними даними за 2024 рік та прогнозами, які дано в країновій доповіді в червні (через пів року).
Ми бачимо формальне, механічне застосування стандартних моделей без прив'язки до того, що реально відбувається в Україні. МВФ об'єктивно не має жодних особливих інструментів точної діагностики української економіки під час війни, тож навіть короткострокові прогнози схожі на банальну “вгадайку”.
  • Наприкінці 2023 р. МВФ прогнозував зростання ВВП у 2023 р. на 4,5%, а за фактом вийшло 5,5%.
  • Провальним був прогноз на 2024 рік: у грудні 2023 р. Фонд бачив зростання ВВП 2025 році аж 6,5%, то у червні 2025 р. прогнози стали в рази скромніші: лише 2 – 3% за фактичного показника за I півріччя 2025 р. 0,9% ВВП.
  • З врахуванням помилок щодо інфляції, параметрів державного бюджету прогноз номінального ВВП у гривнях у грудні 2023 р. і в червні 2025 р., дивним чином практично збігається: ₴8858 млрд і ₴8866 млрд.
МВФ застосовує стандартні інструменти аналізу та прогнозування для економіки, яка перебуває у стані війни, де «сіра» економіка – це близько половини ВВП, а офіційна звітність креативна настільки, щоб оптимізувати податкове навантаження та уникнути регуляторних пасток.
Приклад, як МВФ прогнозував один з основних параметрів макроекономічної політики – обсяг видатків органів держуправління у інфографіці.
Infographic
Усі 3,5 роки широкомасштабної російської війни Уряд України діє за принципом «Прийде врем’ячко — достигне яблучко». Не було і немає стратегії економіки воєнного часу, глибокої адаптації фіскальної та регуляторної політики до принципово іншої матриці загроз та ризиків, до радикальної зміни ринку праці та структури капіталу.
Така поведінка української влади значною мірою детермінована МВФ, Світовим банком, ЄС, а також міжнародними консалтинговими організаціями, які працюють у стандартній парадигмі welfare state (держави загального інтервенціонізму). Вони не обтяжують себе феноменом «економіка воєнного часу в Україні», тобто не аналізують реальний стан економічних суб'єктів, їхню мотивацію, труднощі, зобов'язання перед сім'єю, працівниками та Державою, залучення до підтримки ЗСУ, а також протидія нерівній конкуренції, регуляторним, правоохоронним органам.
Методологія та інструменти аналізу залишаються надто агрегованими. Вони навіть в економіці мирного часу досить сильно спотворювали дійсність, а у воєнний час отримувана за допомогою їх інформація, на підставі якої формують рекомендації, у кращому разі, нейтральні, а в гіршому — не вирішують проблеми економіки, а лише їх ускладнюють.
Так у країновій доповіді щодо України за червень 2025 року МВФ стверджує, що «фіскальна, монетарна політика, політика обмінного курсу підтримали стабільність».
Це сталося завдяки ефективній системі збору податків, жорсткому контролю за невоєнними витратами та отриманням зовнішніх ресурсів на фінансування дефіциту бюджету та створення депозитного буфера. МВФ похвалив Нацбанк за збереження відсоткової ставки на рівні 15,5% річних та готовність протидіяти інфляційному тиску.
У січні — травні 2025 року номінальний курс гривні щодо $ підвищився на 1,2% при обсязі золотовалютних резервів на 01.07.2025 понад $45 млрд.
Акцент на короткострокову стабільність без урахування зростаючих внутрішніх дисбалансів, зовнішньої вразливості та залежності – типова поведінка МВФ та інших міжнародних організацій. Фонд підтримує курсову та монетарну політику України, у той час, як дефіцит торговельного балансу товарів у 2025 році прогнозується на рівні 17,6% ВВП, поточного рахунку платіжного балансу – 16,5% ВВП.
Три роки поспіль ми спостерігаємо погіршення цих параметрів.
Невоєнні витрати у 2024 році у доларах США (загальні держвитрати за винятком статті «оборона») становили $78,67 млрд або 41,3% ВВП, тоді як у 2021 році становили $76,27 млрд або 38,1% ВВП.
Infographic
Різке збільшення державних витрат, як і розширення державного сектора, йшло під час реалізації програми МВФ. Регулярний моніторинг експертами Фонду не виявив цієї проблеми. Отже, МВФ не вважає це проблемою, інакше було б переформульовано вимоги до Уряду України.
Таку ситуацію з фіскальною та монетарною політикою ми маємо в умовах очевидного уповільнення економічного зростання, падіння експорту, зростання імпорту та неадекватної монетарної політики. Її жорсткість чи м'якість не можна оцінювати виключно за ставкою рефінансування Нацбанку, а за цілою низкою індикаторів монетарної політики. Головними є інфляція, параметри широкої грошової маси, попит за власний кошт, розвиненість фінансового ринку. З цим в Україні серйозні проблеми.
Навіть якщо залишити за рамками аналізу складний 2022 рік, то у 2023 році ВВП зріс на 5,5%, а грошова база – на 23,3%, широка грошова маса – на 23%.
У 2024 році ВВП збільшився на 2,9%, грошова база – на 7,7%, широка грошова маса – на 13,4%.
На 2025 рік за мінімальних темпів зростання ВВП Фонд з подачі Нацбанку прогнозує зростання грошової бази на 21,7%, широкої грошової маси на 14,4%.
Адміністративно регульований курс гривні до долара/євро при критичному рівні дефіциту торговельного та платіжного балансів, високій напрузі у бюджеті та проблемах із залученням інвестицій є небезпечним фактором спотворення макроекономічної рівноваги.
Через курс національної валюти до іноземних валют відбувається вирівнювання дисбалансів у зовнішньоторговельній та платіжній системах.
МВФ на 2025 рік прогнозує середньорічний курс ₴43,1/$1, у 2026 році - ₴46,2/$1, але у 2033 році - ₴55/$1. Девальвація гривні до долара на 7,2% у 2025 р. та 2026 рік, але за прогнозований період до 2033 року вона сягне 28,8%!
За нинішнього стану грошових та товарних ринків, надмірно високої залежності України від зовнішніх партнерів, інвестиційної посухи та сильного рівня одержавлення економіки така курсова, грошово-кредитна політика незмінно призведе або до дефолту та неминучого списання боргів, або до підвищення податкового навантаження, що знову ж таки викличе гальмування економічної активності та стагнацію.
Штучне стримування курсу гривні перешкоджає встановленню реального рівноважного стану грошових та товарних ринків. Така політика створює неринкові переваги для імпорту, а також інвестицій у високоприбуткові державні боргові інструменти.
За військовими облігаціями прибутковість у середині 2025 року сягає 19,25%!**

Прибутковість облігацій НБУ та вплив стримування курсу гривні (2025)

Тип облігаційТермінПрибутковість (% річних)
Звичайні облігації6 місяців16,50%
Звичайні облігації8 місяців16,53%
Звичайні облігації10 місяців18,00%
Звичайні облігації12 місяців16,46% – 18,27%
Звичайні облігації18 місяців18,35%
Джерело: Ukraine: Eighth Review Under the Extended Arrangement Under the Extended Fund Facility. IMF Country Report No. 25/156. June 30, 2025
https://www.imf.org/en/Publications/CR/Issues/2025/06/30/Ukraine-Eighth-Review-Under-the-Extended-Arrangement-Under-the-Extended-Fund-Facility-568152
Немає сумніву, що при адміністративно регульованому курсі гривні та інфляції навіть під 12-14% такий режим створює неринкові переваги для алокації капіталу державними цінними паперами, позбавляючи решту економіки як доступного кредиту, так й інших фінансових інструментів для підтримки економічної діяльності. Мати річну дохідність у валюті під 15% в умовах жорстких обмежень на фінансовому, валютному ринках та мінімальних ризиках – це приклад штучно створеного острова благополуччя для бенефіціарів таких фінансових операцій за рахунок інших економічних суб'єктів.
Підтримка такої штучної рівноваги потребує щорічної зовнішньої допомоги в обсязі 20–25% ВВП.
Якщо не вжити заходів щодо нейтралізації макроекономічних дисбалансів, то на Україну неминуче чекає шок: рецесія, девальвація та зниження рівня життя.

Share

Підтримка Фондом економічної політики української влади створює очевидну моральну загрозу чи ризик (moral hazard), це ситуація, в якій люди чи організації не несуть відповідальності за результати своїх неправильних рішень. Вони приймають необґрунтовано високі ризики, розраховуючи на те, що інша сторона чи партнери зазнають витрат і заплатять за них.
L"Попри складні умови, кількісні показники роботи органів влади в рамках програми [МВФ] були хорошими, проте реалізація низки ключових структурних реформ затримується."L
Роблячи малоймовірні припущення, МВФ вважає, що 2026-2027 року темпи економічного зростання підвищаться до 4,5% та 4,8% відповідно, інфляція знизиться до 7% та 5%, дефіцит поточного рахунку платіжного балансу знизився до 12,6% ВВП у 2026 р. та 5,4% ВВП у 2027 році, дефіцит бюджету органів держуправління знизиться до 10,4% у 2026 р. та 5,6% у 2027 р. (без урахування грантів), а також держборг, як частка ВВП, припинить зростати у 2026 р. і почне знижуватися у 2027-му. І це цифри базового сценарію. У рамках песимістичного сценарію у 2025 р. буде зафіксовано зниження ВВП на 1%, у 2026 р. буде стагнація (0%) і лише за два роки прогнозується зростання реального ВВП на 3,8% При цьому інфляція у 2025 р. у песимістичному сценарії оцінюється на 13%, 9% у 2026 р. та 7,5% у 2027 р. Неблагополучними будуть також параметри платіжного балансу та державного бюджету, а державний борг збільшиться у 2027 р. до 134,5% ВВП. Більш докладно — у pdf додатку до статті.
Infographic
МВФ попереджає чи український уряд, чи його зовнішніх донорів:
L"Скорочення зовнішньої економічної та військової підтримки може підірвати і без того складну ситуацію у сфері безпеки, що призведе до зниження економічних показників та виникнення дефіциту фінансування, що підірве політичні резерви та тендітну соціальну структуру"L

Фіскальна неадекватність

У червні 2025 року МВФ оцінює загальний ризик для українських підприємств як значний і зростаючий, але не через якість монетарної, регуляторної та фіскальної політики, а внаслідок війни. Безсумнівно, іноземна допомога дозволяє нейтралізувати існуючі ризики, але економічна політика, що пропонується зовнішніми партнерами, не в змозі забезпечити вихід на режим самостійності, стійкості. МВФ схвалює прийняту українською владою Бюджетну декларацію, яка цементує вбудовану незбалансованість фіскальної політики, також він не бачить небезпеки та ризиків у тому, що у 2026 році заплановано збільшення державних інвестицій у відповідність до пріоритетів відновлення. Фонд підтримує зростання податкових доходів з 33,5% у 2021 році до 37,3% ВВП у 2025 році та 37,4% у 2026 році.
З погляду Фонду фіскальна стабілізація у середньостроковій перспективі досяжна за рівня податкових надходжень у 37,8% ВВП. Той факт, що жодна перехідна країна, що розвивається, з таким розміром Держави та якості інститутів не досягала такого економічного успіху, МВФ, схоже, не особливо турбує. Більше того, МВФ наполягає на виконанні Національної стратегії доходів України до 2030 року, бачачи у цьому заходи щодо посилення системи збирання податків та поліпшення ділового клімату. Він підтримує посилення вимог до бізнесу щодо звітності, вважаючи, що це призведе до детінізації економіки. Той факт, що практично весь бізнес та експертна спільнота країни виступили проти цього документа, МВФ ігнорує.
Фіксація на дохідній частині бюджету та вельми легковажне ставлення до видатків — це пряма підтримка моральної загрози для українського уряду. МВФ при реалізації країнових програм у сотнях випадків діяв саме так і внаслідок цього проблеми не вирішувалися, а накопичувалися, а дисбаланси лише посилювалися. Зрештою, програми Фонду не дозволяли країнам виходити на траєкторію самостійного швидкого сталого економічного зростання. Так відбувається і з Україною.
За 2025-2026 роки Фонд передбачає, що сукупні держвитрати у базовому сценарії скоротяться на 20 відсоткових пунктів ВВП, з 71,3% у 2024 році до 51,4% у 2026 році. У довгостроковій перспективі МВФ вважає за необхідне уряду України підтримувати первинний профіцит бюджету на рівні 0,5% – 1,5% ВВП, щоб забезпечувати стійке обслуговування держборгу. Для цього також важливо отримувати підтримку донорів та домовитися про реструктуризацію боргу.
Перед нами черговий приклад wishful thinking. У разі матеріалізації ризиків, які виходять за рамки, передбачені Бюджетною декларацією, МВФ вважає, що уряду потрібно буде вживати додаткових заходів щодо підвищення доходів держбюджету:
L"незважаючи на опір, який може виникнути з боку політичних та корисливих інтересів, у тому числі щодо ПДВ, продовження ставки воєнного податку. Щобільше, будь-яка залишкова зовнішня фінансова підтримка має надаватися на умовах, що відповідають відновленню стійкості боргу."L
Насправді це означає посилення тиску на ФОП, підвищення ставок податків, ліквідацію існуючих пільгових податкових режимів.
МВФ, напевно, вважає, що українські підприємства можуть без значної втрати конкурентоспроможності витримати ще більше збільшення податкового навантаження.
Практика інституційно слабких країн переконує, що спроби збільшити доходи держбюджету за такого рівня податкового навантаження неминуче ведуть до зростання «сірої» економіки, корупції, зниження підприємницької, інвестиційної активності загалом.
Складається ситуація, за якої або Уряд України сліпо дотримується рекомендацій МВФ, або сам Фонд після попереднього узгодження позицій, пропонує заходи, які формулює сам український уряд:
L"Ми приділяємо особливу увагу:
(i) підвищення доходів для задоволення потреб у відновленні та соціальних витратах, керуючись метою підвищення ефективності, справедливості та простоти податкової системи за допомогою власної національної системи оподаткування;
(ii) вдосконалення наших державних інвестицій та структур управління державними фінансами;
(iii) реформування та зміцнення пенсійної системи та мережі соціального захисту;
(iv) підвищенню прозорості у податково-бюджетній сфері та управлінню фіскальними ризиками; і
(v) забезпечення фіскальної стійкості та передбачуваності бюджетної політики шляхом зміцнення середньострокового прогнозу бюджету."L
Перед нами набір загальних положень, які лише підтверджують курс на економічну політику у рамках моделі Держави загального інтервенціонізму. Уряд націлений на підвищення податкового навантаження, як частки до ВВП. У рамках програми з МВФ він зобов'язався «поліпшити збір податків шляхом ліквідації можливостей ухилень від сплати податків, підвищити рівень дотримання податкового законодавства та посилити боротьбу з тіньовою економікою», а також провести реформу податкового адміністрування, митниці та податкової системи. На практиці бачимо, що податкова проблематика стійко входить у Топ-5 основних проблем бізнесу.
  • Замість повноцінної податкової реформи, яка б створила податкову систему для швидкого, довгострокового економічного зростання під час війни та на етапі післявоєнного відновлення український Уряд протягом найближчих кількох років обіцяє змінити податки на викид парникових газів, добувну промисловість, віртуальні активи – все за правилами ЄС та стандартами.
  • МВФ, ОЕСР також підтримують перехід на прогресивніший прибутковий податок з фізичних осіб, скорочення сфер застосування спрощеного оподаткування, щоб великий та середній бізнес не користувався статусом ФОП для оптимізації податкового навантаження.
  • Така узгоджена політика МВФ та українського Уряду з високим ступенем ймовірності законсервують і навіть ускладнять проблеми в українській економіці, не дозволять їй на ринкових умовах, у режимі відкритої конкуренції демонструвати високі, довгострокові темпи зростання.

Монетарний зашморг

МВФ є головним джерелом ідей і рекомендацій для Національного банку України та монетарної політики, яку він проводить. Країна знаходиться наприкінці списку країн світу за Індексом фінансової відкритості, який оцінює режим переміщення капіталу за поточним та фінансовим рахунками платіжного балансу. За даними 2021 року Україна посіла 166 місце в Індексі фінансової відкритості The Chinn-Ito Financial Openness Index 2022. У травні 2025 року Індекс було оновлено на основі даних за 2022 рік. Позиція та режим переміщення капіталу за платіжним балансом України не змінилися.
Джерело: The Chinn-Ito Financial Openness Index 2022 Update May 10, 2025 https://web.pdx.edu/~ito/Chinn-Ito_website.htm
Середньорічна інфляція в Україні у період 2021-2024 років становила 12,9%, у період 2004-2023 років 12,7%.
Джерело: Розрахунки за інформацією з бази даних МВФ World Economic Outlook Database. April 2025. https://www.imf.org/en/Publications/WEO/weo-database/2025/april
За ці 20 років інфляція «з'їла» купівельну спроможність грошей у бюджеті органів держуправління на приблизно $115 млрд. Немає сумнівів, що інфляція є хронічною, стійкою проблемою України.
Її породила насамперед монетарна політика Національного банку країни, а також фіскальна, регуляторна політика Уряду в цілому.
Середньорічне збільшення грошової бази в Україні у період 2021-2024 років становило 15,5%, широкої грошової маси – 17,3%. При цьому середньорічні теми зростання ВВП за цей період становили мінус 4,3%, а без урахування 2022 року, коли ВВП провалився на 28,8% — 3,9% ВВП. Середньорічна інфляція за 2021-2024 роки (на кінець періоду) склала 13,4%.
МВФ не зважає на стан попиту на гривню та долар/євро на внутрішньому ринку України, сильну доларизацію фінансів домашніх господарств, обсяг операцій «сірого» ринку, а також жорсткі обмеження на переміщення капіталу за поточним рахунком платіжного балансу. Під час війни вони значно посилилися, посиливши регуляторні та транзакційні витрати фінансових, валютних операцій. При цьому не сформувався попит на гривню від процесу приватизації, який був практично заморожений і приплив прямих іноземних інвестицій, не кажучи вже про портфельні, був мінімальним. Тому за такої великої пропозиції грошової маси у гривнях інфляція вийшла такою високою. Збити її лише за допомогою такого інструменту, як «ставка рефінансування», Національний банк не міг. Для цього потрібні заходи щодо лібералізації грошового, фінансового ринків, координації монетарної та фіскальної політики. Інакше досягти макроекономічної стабільності в країні буде неможливо. Тільки високою відсотковою ставкою Нацбанку встановити рівноважний попит на грошовому ринку між різними валютами за стабільних цін (тобто інфляція на рівні 2% річних) неможливо, особливо з огляду на несистемну фіскальну політику Кабінету Міністрів. До речі, з 7 березня 2015 р. ставка рефінансування Нацбанку встановлена на рівні 15,5%.
Попри це МВФ продовжує підтримувати монетарну політику Нацбанку, називаючи її жорсткою.
L"Щоб стримати інфляцію та очікування, НБУ слід продовжувати дотримуватися жорсткої грошово-кредитної політики… Дії НБУ досі були адекватними з огляду на останні дані та прогнози інфляції. Необхідно забезпечити зниження інфляції, і подальші дії мають ґрунтуватися на даних, охоче підвищувати ставку рефінансування у разі виникнення інфляційних ризиків, у тому числі внаслідок непередбаченого тиску з боку додаткового бюджету, або суттєвого погіршення очікувань."L
З одного боку, МВФ закликає до більшої гнучкості обмінного курсу, повернення до повноцінного режиму таргетування інфляції, тому що саме обмінний курс є абсорбентом зовнішньоторговельних, платіжних шоків, а також інструментом підтримки золотовалютних резервів. З іншого боку, Фонд прогнозує мінімальну девальвацію гривні у середньостроковій перспективі, ігноруючи величезні дисбаланси торговельного та платіжного балансу.
МВФ визнає глибоку проблему зовнішніх дисбалансів, яка зростає. У 2024 році дефіцит поточного рахунку платіжного балансу (без грантів) становив $25 млрд, у 2023 році він був $21,3 млрд. А у 2025 році Фонд прогнозує цей показник на рівні $38,6 млрд.
Це означає, що курсова політика українського Уряду штучно дискримінує експорт та створює адміністративно-правові вигоди для імпорту. Такий ручний курсовий режим також є вигідним для покупців державних боргових інструментів. Вони не звертають увагу на інфляцію, яка близька до ставки рефінансування, а дивляться на курс, тому що фіксують неоподатковуваний прибуток у твердій валюті.
Проте фаворитизм однієї фінансової операції відбувається рахунок дискримінації і консервації кредитного ринку, який не може розвиватися при існуючих бар'єрах, обмеження і ціни позикових ресурсів.

Чистий прибуток банків України у 2024 році

ПоказникЗначення
Чистий прибуток банків (2024)₴103,7 млрд (~$2,58 млрд)
Податки, сплачені банками (2024)₴83,7 млрд (~$2,08 млрд)
Зростання чистого прибутку порівняно з 2023+20%
Частка Приватбанку в прибутку39% (₴40,44 млрд)
Частка 10 найбільших банків83% (₴86,07 млрд)
Чистий прибуток 7 державних банків65% (₴67,19 млрд), +23% до 2023
Структура операційного доходу (IV квартал 2024)
- Чистий процентний дохід62%
- Чистий комісійний дохід15%
Джерело: Огляд банківського сектору Національного банку України. Лютий 2025 р. https://bank.gov.ua/admin_uploads/article/Banking_Sector_Review_2025-02.pdf?v=12
Перед нами типовий приклад феномену crowding out, тобто витіснення обмеженою кількістю комерційних, фінансових операцій більшості інших шляхом державного інтервенціонізму в курсову політику, валютний ринок і зовнішню торгівлю. Бенефіціарами є дуже невелика група партнерів та союзників Уряду (державний та приватний сектор) за рахунок левової частки населення та бізнесу. Ціна такого олігополістичного устрою – нерозвинений кредитний та фінансовий ринок, інвестиційний голод, розвинений «сірий» ринок, у тому числі валюти, а також блокування довгострокових виробничих проектів.
Підтримка МВФ такої політики – це де-факто підтримка цих негативних явищ, тенденції накопичення дисбалансів та токсичних активів. У цьому плані має місце консенсус між позицією міжнародних організацій та Урядом України, який у своїх планах та програмах відтворює цю монетарну політику.

Система державного управління: консервація статус-кво

Частина програми МВФ – це інституційні, структурні заходи щодо системи державного управління, зокрема з управління державними підприємствами. Фонд заявляє, що фокусується на «ідентифікації заходів економічної політики задля підтримки досягнення високих, стійких темпів економічного зростання». Експерти Фонду вказують на критичну важливість:
  • прискорення інвестиційних процесів,
  • підтримку процесів повернення мігрантів до країни,
  • відновлення людського капіталу,
  • покращення якісних параметрів ділового клімату.
Ціль — підвищити загальну факторну продуктивність і зблизитися з рівнем доходу країн Євросоюзу. При цьому вони не пояснюють, як перехідна економіка зі слабкими інститутами держави щодо реалізації принципів демократії та верховенства права, з високотоксичною бюрократією, найгострішим дефіцитом економічної свободи та домінацією держави в економіці може ці найвищі темпи зростання забезпечити.
МВФ підтримує діяльність великої національної інфраструктури (інститути, організації, правові механізми) боротьби з корупцією в Україні, роблячи ставку не на радикальне скорочення розміру та функцій держави, зміну характеру взаємин між державним та комерційним сектором, а на підвищення ефективності, удосконалення механізмів контролю.
Фонд бачить вирішення проблеми корупції, подолання кризи довіри до держави та правоохоронних органів через внесення змін до кримінального, кримінально-процесуального кодексів, аудиту НАБУ, прийняття дорожньої карти щодо реалізації принципу верховенства права для вступу до ЄС. Про це говорить і заява Фонду після ухвалення скандального законопроекту № 12414, у якому фонд закликав до скасування цього рішення.
У сфері боротьби з корупцією український уряд обіцяє таке:
L"Наша програма реформ у сфері боротьби з корупцією спрямована на ефективну протидію корупції, підтримку довіри суспільства до верховенства права та просування до нашої мети – членства в ЄС. Ми, як і раніше, твердо віддані збереженню незалежних, компетентних і заслуговують на довіру інститутів для боротьби з корупцією на найвищому рівні. Ми збережемо важко досягнуті успіхи у створенні незалежної та ефективної антикорупційної інфраструктури і не допустимо відкату від досягнутих результатів."L
Така декларація на тлі скандалу із призначенням керівника БЕБ, цілою низкою корупційних скандалів із топ-чиновниками країни за незмінності джерел корупції та номенклатурної, правоохоронної дискреції є переконливим свідченням формального підходу української влади для перемоги над корупцією. МВФ, схоже, задовольняє такий стан речей, оскільки він після кожної місії підтримує Уряд та виділяє чергові транші.
МВФ говорить про покращення методології декларації активів, законодавства про встановлення кінцевого бенефіціара, покращення якості управління державних підприємств через стандарти корпоративного управління. Він говорить про проведення незалежної оцінки діяльності наглядових рад великих державних організацій, серед яких Нафтогаз, Укренерго, Оператор ГТС України, Енергоатом. Фонд на стороні Уряду у його політиці державної власності (State Ownership Policy (SOP)) передбачає поліпшення менеджменту, а не приватизацію.
L"Зокрема, кінцевою метою централізації власності на державні підприємства має бути професіоналізація функції власності держави, яка має ґрунтуватися на чіткому юридичному мандаті та вимагати ретельної розробки, включаючи кроки щодо зміцнення сильної ролі контролера Міністерства фінансів, обмеження квазіфіскальних ризиків, впровадження надійних гарантій та забезпечення професійного керівництва, заснованого на заслугах."L
Такий набір благих побажань та намірів ігнорує цілу низку вбудованих дефектів у структуру власності та капіталу України. Вони накопичилися та сформувалися за 34 роки з моменту здобуття незалежності в рамках моделі Держави загального інтервенціонізму. І мають наступні складники:
По-перше, у країні немає якісних правових інститутів, культури та ефективної системи стримувань та противаг для забезпечення якісного управління державними ресурсами та активами, які за різними оцінками становлять 55 - 60% усіх активів країни загалом та 80% у промисловості.
По-друге, в Україні немає якісного управлінського людського капіталу, який міг би управляти загальним чи державним, як своїм, у рамках існуючих формальних та неформальних механізмів прийняття рішень, контролю за їх виконанням та відповідальності. Йдеться про стимул заощадження, максимізацію цінності та довгострокового планування.
По-третє, основна структура капіталу в Україні – це суміш ще радянських інвестиційних рішень та комерційної діяльності українського олігархату останніх 25 років. Це не ринкова структура, що склалася в результаті індивідуальних рішень приватних власників, які орієнтуються на реальний попит внутрішнього та зовнішніх ринків. Це приватний сектор, який виник з нуля, працює без доступу до державних ресурсів, закупівель та різних форм підтримки, не перевищує 30%.
По-четверте, досвід інтеграції іноземних компаній, експертів у існуючу в країні систему прийняття рішень та управління державними активами, організаціями має лише локальний ефект, далеко не завжди позитивний, тому що поодинокі, фрагментарні зміни, вкраплення іноземних суб'єктів, їх компетенцій не змінює всю систему в цілому. Це доводить більш ніж 20-річний досвід присутності іноземців як радників різних органів держуправління, так і в органах управління державних підприємств.
На додаток, часто представники іноземних організацій, урядів пропонують лише модельні, трафаретні рішення в рамках welfare state, ігноруючи практики, що склалися, формальні й неформальні, взаємодії економічних суб'єктів між собою і з Державою.
Статистично ми не маємо ні якісних, ні кількісних індикаторів на підтвердження гіпотези, що дрібні регуляторні зміни у діяльність наглядових рад, процедури прийняття рішень та механізми контролю над їх виконанням позитивно впливають на темпи економічного зростання, національну конкурентоспроможність, інвестиційну привабливість і зростання продуктивність праці.
По-п'яте, запропоновані МВФ, ЄС заходи та напрями економічної політики є тотожними тим, які сам Європейський Союз приймав і проводив у сфері промислової політики, сталого розвитку та конкурентоспроможності. 2024 року Європейська комісія (доповідь М. Драгі) визнала серйозні дефекти в економічній політиці, що проводяться, що вимагають насамперед переосмислення взаємовідносин між бізнесом і державою, здатності Держави визначати напрями, інтенсивність і параметри інвестицій.
Якщо навіть у розвинених, інституційно стійких країнах ЄС ми маємо такий результат, то спроби розв'язати проблеми української економіки щодо забезпечення швидких, довгострокових темпів економічного зростання, створення ринкової структури капіталу, підвищення продуктивності праці та конкурентоспроможності через копіювання нинішніх інститутів економічної політики приречено на провал.

Висновки

Аналіз економічної політики, оцінок та рекомендацій МВФ щодо України на основі країнової доповіді IMF Country Report № 25/156 (червень 2025), попередніх доповідей у рамках програми механізму розширеного фінансування, позиції Фонду щодо найрізноманітніших аспектів економічної політики України дозволяє зробити такі висновки.
  1. МВФ реалізує програми підтримки країн, що розвиваються, і перехідних країн на основі моделі Держави загального інтервенціонізму, яка традиційно називається welfare state. Він не бере до уваги якість правових інститутів, реальних механізмів прийняття рішень, структуру капіталу, функціонал та здатність Держави виконувати взяті на себе зобов'язання. Фонд не орієнтований на створення країни повноцінної вільної ринкової, приватної економіки. Він діє, як банкір, які на чільне місце ставить повернення кредиту, отримання прибутку в рамках затверджених параметрів.
  2. МВФ підштовхує (nudge) український уряд своїми рекомендаціями, кредитними траншами, оцінками на проведення дефективної монетарної, фіскальної, регуляторної політики, яка збільшує ризики дефолту країни, зростання токсичних активів внаслідок інвестиційних помилок, а також зниження підприємницької активності.
  3. Уряд України за згодою та за підтримки МВФ проводить політику сегрегації, дискримінації економічних суб'єктів шляхом створення різних режимів монетарної, фіскальної, регуляторної політики. Єдиного конкурентного поля країни немає і принцип рівних умов господарювання, як і сумлінності підприємця не дотримується. МВФ вважає, що Уряд має здатність та якісні інструменти для реалізації дискримінаційних заходів та забезпечення за їх допомогою високих темпів економічного зростання.
  4. МВФ робить грубу теоретичну та практичну помилку, продовжуючи діяти в рамках теоретичної лженаукової концепції провалів ринку, ігноруючи реальну проблему у вигляді провалів Держави (government failures). Фонд рекомендує заходи інституційної політики, що передбачають наявність у країні професійної, чесної, освіченої бюрократії, незалежної, справедливої судової та правоохоронної системи, якісних механізмів управління ресурсами та активами. В Україні їх немає, як і немає ринкової структури капіталу та зайнятості. Тому в умовах високої невизначеності та ризиків безпеки рекомендації МВФ покращити, удосконалити, здійснити точне налаштування (fine tuning) правових, економічних інститутів – це не створювати потужні джерела ринкового зростання, а потурати концентрації політичної та економічної влади в руках синдикату «VIP-розпорядники та споживачі чужого (політики-дисіжнмейкери, чиновники, начальники правоохоронних, силових структур, учасники та бенефіціари державних програм та ресурсів).
  5. Український Уряд не демонструє суб'єктності при розробці економічної політики, некритично приймаючи основні висновки та рекомендації МВФ. Отримуючи кредитні ресурси, схвалення МВФ як ключа до отримання ресурсів з інших джерел Уряд не нейтралізує моральну загрозу, що випливає з величезної залежності функціонування української економіки від зовнішньої допомоги. Усі основні документи української влади (концепції, стратегії, закони про бюджет, підтримку малого бізнесу, монетарної політики) відображають теоретичний та політекономічний mainstream, який продовжує реалізовувати МВФ в Україні.
  6. Повна реалізація програми МВФ в Україні не створить у країні стійких конкурентних джерел швидкого, довгострокового економічного зростання. Україна буде слабшою, вразливішою, з накопиченими дисбалансами та токсичним deep state.
Після реалізації країнової програми Україна буде в набагато гіршому становищі, ніж до неї. МВФ сприяв тому, що українська влада втратила час і момент, коли можна було на початку широкомасштабної російської війни провести глибокі ринкові реформи.

Поширити

PDF icon

Теми

Урядування та державні регуляції
Економічна свобода
Реформи
Монетарна політика

Тренди

ВВП України
військовий бюджет України
Дефолт
Інфляція в Україні
Нові податки для ФОП
Ярослав Романчук photo

Ярослав Романчук

Президент Міжнародного Інституту Свободи ILI (Україна). Відомий український та білоруський економіст, популяризатор Австрійської економічної школи на пострадянському просторі. Спеціалізується на реформах у перехідних економіках на постсоціалістичному просторі.

Публікації автора
Ярослав Романчук TelegramЯрослав Романчук Facebook

Рекомендовані матеріали

Втрачена Економіка image
Реформи
24 Лютого, 2025

Втрачена Економіка

Війна і військовий соціалізм сучасного українського номенклатурного господарства

Економіка України 2024: підсумки image
Рейтинги
19 Грудня, 2024

Економіка України 2024: підсумки

Рік ставки на державний, централізований інтервенціонізм. Рік невиправданих надій на торжество економічної свободи, придушення духу підприємництва та захмарного одержавлення економіки.

Застрягання в транзитній зоні між держпланом і ринком image
Економічна свобода
8 Липня, 2025

Застрягання в транзитній зоні між держпланом і ринком

Чому в пострадянському, постсоціалістичному суспільстві «совок» ще міцний і як Захід культивує його збереження замість переходу до повноцінного вільного ринку.