Економічна Безпека

Всі розмови про економічний розвиток не мають ніякого сенсу без обговорення базису, на який він буде спиратись у цьому буремному світі, повному військово-політичних загроз та чужих антагоністичних інтересів. Але правда в тому, що забагато розмов замість конкретних пропозицій. ILI намагається заповнити цей gap, вперше за роки незалежності Україні презентуючи повноцінну Концепцію Економічної Безпеки, яка ґрунтується на аналізі десятків параметрів, незалежному аналізі та науковому підході, пропонуючи принципово інший підхід. В цьому є кардинальна відмінність цієї Концепції від десятків інших, або створених на основі потреб пострадянської номенклатури чи новітнього олігархату, вимог закордонних кредитних чи грантових фондів, які спонсорують бюджетні програми, або продукту науково-аналітичних інституцій на обслуговувані послідовних адептів держави загального інтервенціонізму.

Помаранчевий рівень Економічної безпеки, в якому наразі знаходиться Україна — сумний та закономірний результат багаторічної активної “діяльності” Держави в економіці. Мізерні інвестиції, високий рівень інфляції, 60% ВВП для утримання держави, державний борг на рівні 70% ВВП (дані за 2022), найвищі світові показники “податкового пекла”, понад 1000 різних регуляцій та ліцензій, обтяження економіки надвисокою концентрацією великих державних підприємств та ще п'ять десятків пунктів, які складають Індекс Економічної безпеки, свідчать про одне.

Ярослав Романчук, президент Інституту ILI та автор Концепції, пояснює цю тезу десятками таблиць з макроекономічними показниками різноманітних незалежних досліджень, індексів та опитувань, в яких Україна фігурує як країна з чималим потенціалом, який використовується виключно бюрократичною верхівкою для власного збагачення та глибшого одержавлення економіки, що, своєю чергою, й отримало логічне відображення у низькому показнику Індексу.

Маєте змогу завантажити повну версію Концепції під цим дописом, вивчити самотужки та зробити власні висновки.

Автор Концепції також настійливо екстраполює на зовнішній світ, оскільки система національної економічної безпеки має органічно вписуватися в загальну систему безпеки країни, яка враховує карту ризиків і загроз зовнішнього світу, але рекомендації міжнародних структур, під впливом яких знаходиться наш уряд, або безнадійно застаріли, або втратили актуальність і зв'язок з українськими реаліями.

Нівелювання цього факту на третьому році війни надто дорого коштує кожному українцю, мова не тільки про розмір держбюджету, який складається з наших податків, а і про непоправну втрату людського потенціалу на лінії фронту та вимушено-міграційних процесах. Однією з головних причин цього є багаторічна катастрофічна помилка — центральне місце в старій неефективній економічній моделі України посідає Держава/Уряд, а Міжнародний Інститут Свободи пропонує в центр системи економічної безпеки поставити ЛЮДИНУ.

Глобальні економічні процеси — фрагментація глобальних ланцюжків цінності, напруження на ринку енергетичних товарів, рідкісноземельних металів та продовольства, "декитаїзація" виробничої та інвестиційної політики бізнесу ЄС і США тощо створює історично унікальні можливості для вдало розміщеної географічно та багатої на ресурси України, яка могла б стати повноцінним партнером мультинаціональних корпорацій. Але на заваді стоїть економічна політика уряду України, фактично відтворюючи історію жебрака, який сидить на золотій жилі.