Зрідка зустрічаються книги з економічної думки, що кидають читачеві світоглядні виклики, але при цьому щедро його винагороджують. Це не легкий вступ до економіки, і не історичний огляд. Це вагома інтелектуальна праця, написана для читачів, які хочуть зрозуміти не тільки функціональну складову економіки, але й те, як людська цивілізація розвивається через ідеї, інституції, вибір та соціальну співпрацю.
Мізес підходить до історії з надзвичайною ретельністю. Він відмовляється розглядати історичні події як випадкові збіги обставин або як результати, зумовлені безособовими «законами історії». Він стверджує, що людська діяльність залишається центральною силою соціальної еволюції. Індивіди обирають, створюють, руйнують, співпрацюють та повстають. Тому історію не можна звести до механічних формул. Сам цей аргумент надає книзі надзвичайної актуальності сьогодні, в епоху, яка все ще захоплюється ідеологічними прогнозами та спрощеними наративами про майбутнє.
Однією з найбільших переваг книги є її захист інтелектуальної свободи. Мізес наполягає на тому, що економічний аналіз має ґрунтуватися на логіці та людських діях, а не на політичній моді чи колективних міфах. Він пояснює, чому спроби підпорядкувати економіку націоналізму, теорії раси, класовій ідеології чи авторитарному плануванню неминуче спотворюють реальність. Читачі можуть не погоджуватися з кожним висновком, але вони неминуче зіткнуться з логікою, що прагне послідовності та ясності.
Мізес очікує від читача зосередженості, але під аналітичною структурою криється глибока стурбованість самою цивілізацією. Він чітко бачив, що ідеї формують інституції задовго до того, як інституції формують повсякденне життя. Зростання чи занепад свободи, ринків, права та культурних досягнень починається з думок, з формування світогляду. У цьому сенсі книга не лише про економіку чи історію; вона про крихкі основи відкритого суспільства.
Читачі, які цікавляться австрійською економікою, знайдуть тут одне з найчіткіших поглядів на методологію та історичну інтерпретацію. Водночас книга виходить далеко за межі однієї наукової школи. Вона порушує незмінні питання: чи може історія мати об'єктивне значення? Яку роль ідеї відіграють у соціальних змінах? Чи може свобода пережити централізований контроль? Чому процвітаючі суспільства іноді відмовляються від принципів, які створили їхнє процвітання?
«Теорія та історія» - це книга, з якою можна сперечатися, підкреслювати, переглядати та розмірковувати. Деякі читачі вважатимуть її провокаційною; інші - визвольною. Однак мало з тих, хто прочитає - зможе забути її. Мізес не пропонує втішних гасел, він пропонує основу для незалежного мислення про цивілізацію, прогрес та долю людських суспільств. Саме тому книга залишається важливою навіть через десятиліття після її першої публікації.