Бібліотека Міжнародного Інституту Свободи

В той час, коли капіталізм часто зображують як головного винуватця майже всіх соціальних бід, від бідності й нерівності до зміни клімату та війн, — ця книга насичена чіткими, обгрунтованими фактами спростування таких поглядів. Перед вами сучасне, незаангажоване, ретельно виважене, історично підкріплене дослідження десяти найбільш поширених звинувачень на адресу вільного ринку, за яким слідує тверезий аналіз реальних альтернатив, а також суспільних настроїв, що підживлюють антикапіталістичний дискурс. Цітельманн не стверджує, що капіталізм ідеальний, він лише наполягає на тому, що оцінювати його слід у порівнянні з реальними альтернативами, а не з утопічними фантазіями.

У час, коли молодь у багатьох країнах виявляє несподівану прихильність до соціалістичних економічних систем, ця книга нагадує про реальні досягнення ринкової економіки та пояснює, чому ці здобутки варто розуміти й захищати.

Це енергійна, широкомасштабна та безкомпромісний книга про класичний лібералізм у час, коли віра у вільні ринки та обмежений уряд стикається з новими викликами. Написана економістом з розвитку індійського походження та професором Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, книга поєднує історичний розмах, економічний аналіз та гостру критику сучасних політичних тенденцій. Вона залишається одним із найчіткіших сучасних переосмислень того, чому «невидима рука» конкурентних ринків, вільної торгівлі та захищених прав власності продовжує пропонувати найкращий шлях до процвітання.

Цю книгу варто прочитати кожному, хто хоче зрозуміти не лише економічні основи класичного лібералізму, але й широту інтелектуальних та інституційних умов, що формують вільні суспільства.

Світові економічні кризи, хронічні дефіцити бюджетів, корупція, неефективність державних інститутів та розчарування суспільства у результатах «системних реформ» - все це проблеми, з якими щодня стикаються як розвинуті країни, так і постсоціалістичні держави в транзитивному стані. Коли економіка дає збій, політики та академічний мейнстрім зазвичай звинувачують у цьому так звані «провали ринку». Проте книга відомого економіста Австрійської школи, президента Міжнародного інституту свободи (Україна) Ярослава Романчука пропонує принципово інший, глибоко науковий і водночас тверезий погляд на природу сучасних економічних негараздів та криз.

Ця книга закликає очистити економічну науку від ідеологічних штампів, повернути її до справжнього мікроекономічного аналізу та реальної людини діючої (homo agens).

Це доступний і водночас спонукаючий до осмислення вступ до однієї з найбільш впливових, але водночас часто неправильно інтерпретованої, політичної філософії сучасності. Вперше опублікована в 1997 році, книга залишається актуальною до сьогодні, оскільки вона не розглядає лібертаріанство просто як збірку політичних гасел. Натомість, Девід Боуз пояснює інтелектуальні основи суспільства, заснованого на індивідуальній свободі, добровільній співпраці, приватній власності, вільному ринку та обмеженому урядуванні. Центральна ідея книги є простою та водночас вимогливою - люди повинні мати свободу приймати рішення щодо власного життя, доки вони не порушують рівні права інших.

Це не формальний академічний трактат і не політичний маніфест, а змістовна і вдумлива книга, покликана допомогти читачеві зрозуміти інтелектуальні засади лібертаріанства та його практичні наслідки.

Завдяки цій книзі ми можемо побачити, як Мізес формулює свою критику централізованого планування не як абстрактну вправу, а в прямому діалозі з дебатами про соціалістичні розрахунки 1920-х років, дебатами, результат яких на той час справді здавався невизначеним. Ми бачимо, як він працює в Австрійській торговій палаті, консультує з питань монетарної політики, спостерігає, як навколо нього руйнується політичний консенсус міжвоєнного Відня. Книга чітко показує, що економіку Мізеса не можна відокремити від його особистого досвіду двох світових війн, гіперінфляції, піднесення фашизму та більшовизму, і, нарешті, вигнання — спочатку до Женеви, потім до Нью-Йорка, куди він прибув, по суті, змушений відбудовувати академічну репутацію з нічого. Цей контекст важливий, оскільки він пояснює те, що читачі часто вважають загадковим у особистості Людвіга фон Мізеса - його відмову пом'якшити свої позиції заради професійної зручності, навіть коли це коштувало йому інституційного статусу. Гюльсманн документує цю безкомпромісність, не очищуючи її та не розглядаючи як просто впертість. «Останній лицар» у назві книги, це не романтичний візерунок, це суперечка про те, якої інтелектуальної мужності вимагав класичний лібералізм в епоху, яка швидко від нього відмовлялася.

Ця книга — не просто історія кар'єри одного економіста, а панорамна реконструкція інтелектуального та політичного світу класичного лібералізму, який піднімався, розпадався і майже зник протягом ХХ століття.

Ця книга залишається одним із найбільш потужних творів, що захищають індивідуальну свободу. У цьому лаконічному есе великий філософ та економіст вікторіанської епохи формулює принцип, який і сьогодні продовжує формувати ліберальну думку: “єдина законна причина для суспільства чи уряду втручатися у свободу людини — це запобігання заподіянню шкоди іншим”. Автор застерігає від тиску конформізму та звичаїв, відстоюючи цінність ексцентричності та експериментів у способі життя. Для нього суспільство, що заохочує різноманітні способи життя, є більш динамічним, інноваційним та морально живим, ніж те, що пропагує одноманітність.

Це класичне есе, яке аргументовано захищає індивідуальну свободу від соціального та урядового надмірного втручання.