Аналітичний центр. Які асоціації виникають, зустрівши це словосполучення? Інституції, які продукують пусті папери та підганяють дослідження під потреби панівних еліт чи неурядові структури, що здатні формувати здоровий світогляд і впливати на глобальні політичні та економічні процеси?

Типова реакція пересічної людини, яка чує назви «аналітичні центри», «think tanks», «мозковий центр», це: чи то нічим людям зайнятися, чи то нікуди гроші витрачати, а також нагородження смачними прізвиськами типу «грантоїди», «дармоїди» тощо.

Але емоційна складова таких реакцій виявляє нерозуміння місії, завдань та значення для світового прогресу громадських інститутів, чия діяльність зосереджена на інтелектуальному пошуку та продукуванню науково обґрунтованих рішень чи рекомендацій для глобальних проблем, з якими стикається людство щодня, а не активних діях по реалізації цих рішень. Для розуміння суті цих інституцій варто розібратись, як вони виникали, в чому їхня практична користь.

Дослідники історії виникнення think tanks вважають, що зародилися вони в Великій Британії. І більшість сходяться на думці, що першим аналітичним центром можна назвати Товариство Фабіана (англ. Fabian Society) — організацію англійських інтелектуалів, що мала на меті досягнути соціалізму за допомогою поступових мирних реформ, без революційної класової боротьби, дата заснування - 1883 рік. Тобто аналітичні центри починали свій шлях як «дослідницькі групи», що об’єднували вчених і урядовців для обговорення питань політики в умовах конфіденційності — часто згідно з правилом Chatham House.

Також існує думка, що саме термін «think tank» (аналітичний центр) вперше був використаний у військовому жаргоні під час Другої світової війни для опису безпечного місця, де можна обговорювати плани та стратегії.

В цілому перші аналітичні центри проводили лекції, рецензували дослідницькі статті та доповіді та зберігали великі бібліотеки. Але їхня робота була зосереджена на впливі на конкретних людей і спільноти, а не на широку громадськість.

Ситуація змінилася в 1960-х роках, коли в Сполучених Штатах почали вживати термін think tank, для опису приватних некомерційних організацій, які досліджували різні аспекти політики уряду та парламенту.

Протягом багатьох років більшість науковців, які вивчали аналітичні центри, вважали їх суто американським явищем, що виросло на теренах американської демократії. Але такі організації функціонували й в інших промислово розвинених країнах, таких як Канада, Австралія, а також у Великобританії та інших країнах західної Європи. Можна зробити висновок що розвиток аналітичних центрів — це особливість саме західної цивілізації. Доказом цього є розквіт мозкових центрів у Польщі після звільнення з соціалістичного табору і початку ринкових реформ, тільки на початку 90-х там одночасно з’явилось понад 10 потужних інститутів.

Але саме в Сполучених Штатах розвиток аналітичних центрів був досить бурхливим, і в результаті вони стали невіддільною частиною політичного ландшафту країни. Перша велика хвиля аналітичних центрів у Сполучених Штатах почала з’являтися на початку 1900-х років. По суті це були приватні ініціативи бізнесменів-філантропів, які створили установи, де науковці та лідери з державного та приватного секторів могли б збиратися для обговорення та дебатів щодо світових проблем. На цьому етапі найбільш значущими були:

Після Другої світової війни почався новий виток розвитку think tanks, на тлі зруйнованої війною Європи Сполучені Штати поступово ставали гегемоном влади в біполярному світі. І для цього їм потрібні були розуміння та досвід аналітичних центрів, задля забезпечення послідовної національної та зовнішньої політики.

В 1948 році було створено корпорацію RAND для просування та захисту інтересів безпеки США. Пізніше було створено Інститут Гудзону (the Hudson Institute, 1961) та Інститут міста (The Urban Institute, 1968). Пізніше було створено потужні аналітичні центри з адвокації, включаючи Центр стратегічних і міжнародних досліджень (1962), Heritage Foundation (1973) та CATO Institute (1977).

Отже, сучасні аналітичні центри в Сполучених Штатах засновані на традиціях та інноваційних підходах, займаючись розробкою та просуванням ідей.

Чи суттєво відрізняється історія становлення аналітичних центрів в Європі? В цілому ні. Так званий “золотий” період розвитку аналітичних центрів в Європі припав на 1980-1990 роки. Їх ставало дедалі більше, вони професіоналізувалися, вибудовували нові фінансові й організаційні моделі.

Паралельно набирала обертів євроінтеграція — майбутні члени ЄС потребували глибокого аналізу, аби тверезо зважити всі «за» і «проти» вступу. Так, одна за одною виникали нові аналітичні платформи, покликані бути містком між політикою, наукою і суспільством.

Отже, що ж являють собою сучасні аналітичні центри? За даними Global Go To Think Tank Index Report за 2020 рік у світі налічується 11 175 аналітичних центрів, з яких 2203 знаходяться в Сполучених Штатах і 2932 think tanks функціонують в європейських країнах. Найкращим аналітичним центром світу - 2020 визнано Brookings Institution (USA). А загальний рейтинг Топ-20 світових аналітичних центрів зразка 2020 року очолив Фонд Карнегі за міжнародний мир (Carnegie endowment for international peace), другому місці Bruegel (Бельгія) на третьому — Фонд Жетуліо Гаргаса (Бразилія).

Серед українських аналітичних центрів у світовий рейтинг потрапив лише Український центр економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова, який займав 40 позицію, але загалом індекс 2020 року містив інформацію про наявність 90 функціонуючих аналітичних центрів на території України. В травні 2024 року Український інститут майбутнього опублікував звіт «Аналітичні центри України — драйвер для відновлення країни», у версії, яка є у вільному доступі, не вказано загальну чисельність зареєстрованих або діючих центрів, але систематизовано інформацію по 39 Інститутах, що були найбільш активні з 2022 року.

Активний ріст мережі аналітичних центрів спричинила інформаційна та технологічна революція, яка поклала край монополії національних урядів на інформацію. Крім того, відбулася поступова криза довіри до урядів та обраних посадовців, в динамічному інформаційному просторі люди потребують своєчасної та стислої інформації, аналізу в режимі реального часу. Саме тому необхідність функціонування аналітичних центрів як незалежних постачальників аналітичної інформації, розробників альтернативних підходів, є відображенням сучасного динамічного світу.

Загалом, аналітичні центри в Україні почали формуватися ще в 1990‑х — в перші роки незалежності. Одними з перших Think Tanks стали Український незалежний центр політичних досліджень (1991); International Centre for Policy Studies (1994), Центр Разумкова (1994), Демократичні ініціативи (1992) Центр політико-правових реформ (1996), Київська школа економіки (1996), Інститут громадянського суспільства (1997) Інститут економічних досліджень та політичних консультацій (1999), Case Ukraine (1999), уже у 2000-х додались такі відомі центри як Український Інститут Майбутнього та VOX Ukraine, але поки одні формували незалежну експертизу в економіці, енергетиці, політиці та соціальних питаннях, чимало українських Інститутів, на жаль, служили інтересам підтримки та популяризації державної політики, обслуговуючи інтереси та програми Урядів.

Але, головним стало те що, в Україні з перших років незалежності почало формуватися підґрунтя для виникнення незалежних аналітичних інституцій здатних формувати стратегії, концепції, пропагувати ідеї, відмінні від “генеральної лінії” Держави. Адже завданням аналітичних центрів є саме розширення картинки світу, дослідження, обґрунтування різних альтернатив та світоглядних концепцій.

Хоча в сучасному світі політичні рішення дедалі частіше супроводжуються ідеологічною поляризацією, саме аналітичні центри можуть стати ключовими гравцями у формуванні суспільної думки та державної політики.

Особливе місце серед різноманітної мережі Think Tanks займають ті інституції, що сповідують принципи класичного лібералізму та лібертаріанства — філософії, яка ставить в центр свободу індивіда, обмежену роль держави та недоторканність приватної власності. За різними оцінками, у світі близько 500 аналітичних центрів лібертаріанського спрямування у 90 країнах світу, причому озвучена ця цифра критиками та противниками лібертаріанства.

Найбільш впливовим лібертаріанським аналітичним центром є Cato Institute (США) заснований ще в 1977 році. Його світоглядним баченням є «вільне і відкрите суспільство, в якому свобода дозволяє кожній людині вести заможне і змістовне життя в мирі». Що ж конкретного та важливого зробив цей інститут?

Cato Institute розробляв та просував ідеї радикального зниження податків та скасування пільг перед Конгресом США. Зокрема, вони запропонували: зниження ставки прибуткового податку до 25 %, корпоративного — до 12 %, збереження «full expensing», скасування податку на спадщину. Тобто, коли у 2017 році (за першої каденції Д.Трампа) було прийнято Закон про скорочення податків та створення робочих місць (TCJA), який ознаменував значний перегляд податкової системи США, в цьому була частка роботи Сato Institute. Аналітики Інституту активно залучались у процес ухвалення TCJA. Cato представники співпрацювали з Конгресом, тобто мали опосередкований вплив на процес прийняття рішень.

Крім того, Cato Institute активно виступав проти реформи охорони здоров’я Obamacare, пропонуючи ринкові альтернативи, такі як медичні ощадні рахунки. Їхні ідеї вплинули на республіканські пропозиції щодо реформування системи охорони здоров’я.

Говорячи про лібертаріанські Think Tanks варто згадати про Mises Institute (США) – аналітичний центр, названий на честь економіста Людвіга фон Мізеса. Це один із «найчистіших», ідеологічно ортодоксальних лібертаріанських (анархо-капіталізм) аналітичних центрів у світі. Його робота зосереджена на просуванні Австрійської економічної школи та лібертаріанських принципів. Щодо реального впливу на формування політики, як приклад, Mises Institute підтримує ідею децентралізованих валют, таких як біткойн, як альтернативу державним фінансовим системам, що сприяло зростанню інтересу до криптовалют у політичних колах.

Хоча Mises Institute є менш політично впливовим ніж Cato Institute, але вони активно просувають критичну позицію щодо кліматичних змін через свої мережі (Mises Network, Property and Freedom Society), в результаті їх аргументи використовувались у судах, медіа й позиціях бізнес-асоціацій для блокування або зниження амбіційних кліматичних політик у різних країнах. Тобто вони намагаються збудувати інтелектуальний бар’єр для проти кліматичного порядку денного. На жаль, цей поважний Інститут зберігає доволі скептичну позицію щодо військової допомоги батьківщині Мізеса, — Україні, яка нині бореться за виживання у повномасштабній війні.

Також до найбільш впливових аналітичних центрів лібертаріанського спрямування належать:

З 2024 року в Україні успішно функціонує Міжнародний Інститут Свободи (ILI) — заснований як незалежний, некомерційний, позапартійний, аналітичний центр для популяризації цінностей свободи та ідей Австрійської економічної школи, мінімізації втручання держави у діяльність бізнесу та людей. Мозковий центр залучає до співпраці українських науковців, які сповідують принципи АЕШ, здійснює експертні дослідження, пропонує практичні рішення для економіки та політики України та країн з перехідною економікою. ILI належить до аналітичних центрів, що відстоюють принципи класичного лібералізму. Ці центри об’єднує прагнення до зменшення ролі держави, захисту приватної власності та просування ринкових механізмів як основи економічного розвитку.

Що робить аналітичний центр впливовим? Насамперед те, якого рівня політичні лідери, бізнесмени дослухаються до його порад та рекомендацій. Як приклад, спробуймо розібратися, хто давав поради президенту Дональду Трампу.

Під час його президентства (2017–2021) та після нього низка аналітичних центрів консервативного та лібертаріанського спрямування активно співпрацювали з Трампом і його адміністрацією, пропонуючи ідеї, що відповідали його політичному баченню. Найбільше часто, говорячи про рішення Трампа та їх обґрунтування згадують Heritage Foundation. Це є одним із найвпливовіших консервативних аналітичних центрів у США, який активно підтримував політику Трампа. Центр виступає за зменшення державного втручання, зниження податків і посилення національної безпеки.

Під час першого президентства Трампа Heritage Foundation розробила низку рекомендацій, зокрема щодо судової реформи та дерегуляції економіки. Щодо першої каденції Дональда Трампа можна знайти згадки й про Cato Institute, ідеї щодо дерегуляції та скорочення державних витрат якого збігалися з деякими аспектами політики Трампа. Наприклад, як було вже сказано раніше, Cato підтримував реформу податків 2017 року (Tax Cuts and Jobs Act), яка знизила корпоративні податки. Аналітики центру, такі як Кріс Едвардс, публікували звіти, які обґрунтовували необхідність зменшення бюрократичного апарату.

Також можна знайти інформацію про вплив American Enterprise Institute (AEI), який зосереджується на економічних і зовнішньополітичних питаннях, підтримуючи принципи вільного ринку та сильної зовнішньої політики. Центр консультував адміністрацію Трампа щодо торговельної політики, зокрема під час переговорів із Китаєм. Аналітики AEI, такі як Дерек Сіссорс, надавали рекомендації щодо введення тарифів на китайські товари, що стало основою торговельної війни 2018–2020 років.

Також в промовах Трампа часто цитувалися висновки Center for Immigration Studies (CIS), аналітичного центру, що зосереджується на питаннях імміграції та виступає за жорсткіший контроль кордонів. Цей центр мав значний вплив на імміграційну політику Трампа, зокрема на будівництво стіни на кордоні з Мексикою та впровадження політики «нульової толерантності» щодо нелегальних мігрантів.

Ідеологічним базисом для другого президентського терміну Трампа став America First Policy Institute (AFPI) заснований у 2021 році після завершення першого президентства Трампа, AFPI став платформою для просування його політичної програми. Центр об’єднує колишніх членів адміністрації Трампа, таких як Ларрі Кудлоу, що розробляв пропозиції для другого терміну президентства Трампа і зараз активно працює над питаннями економічного націоналізму та протидії впливу Китаю. По суті, центр сповідує ідеологію економічного націоналізму, яку просуває Трамп.

Отже, в реальному політичному ландшафті, аналітичні центри, такі як Heritage Foundation, AEI, Cato Institute, CIS та AFPI, відігравали ключову роль у формуванні політичного курсу адміністрації Дональда Трампа, надаючи експертні рекомендації, впливаючи на економічні, імміграційні та зовнішньополітичні рішення. Їхній вплив підтверджується конкретними прикладами, такими як податкова реформа, торгова війна з Китаєм та імміграційні ініціативи. Сучасні аналітичні центри є важливими гравцями у політичному ландшафті провідних країн світу.

Іншим аспектом впливовості аналітичних центрів є формування громадської думки, світогляду, обґрунтованого базису для прийняття рішень. Зокрема, це здійснюється через систематичний аналіз, структурування інформації й оприлюднення її через глобальні індекси. В останні десятиліття це стало не просто інформаційним інструментом, а політичним важелем, орієнтиром для реформ, індикатором інвестиційної привабливості та міжнародної репутації. Практично всі аналітичні центри, про які згадувалося в цій статті, є авторами чи співавторами глобальних індексів, які мають важливе значення при прийнятті управлінських рішень.

Українські аналітичні центри теж не стоять осторонь, генеруючи системні дані, моделі, індекси й прогнози. І без цього вже важко уявити сучасну політику, бюджет, або обґрунтування напрямів міжнародної допомоги.

Звичайно, це невелика частина ефективно функціонуючих аналітичних центрів України, але, це дає можливість обґрунтовано стверджувати, що українські think tanks продукують дослідження європейського рівня, намагаючись інтегруватися у світовий аналітичний ринок. Крім того, саме вони є ключовими постачальниками даних до світових рейтингів, а також презентують власні дослідження на міжнародних заходах і таким чином долучаються до формування міжнародного іміджу України.

Аналітичні центри України — це не тіньовий уряд, але часто — його розум та здоровий глузд. Вони не ухвалюють рішень, але формують ті дані, без яких рішення можуть стати більш схожими на інтуїцію чи шаманство, а не стратегію. В Україні вони з’явилися в 1990-х, коли країна виборювала свою ідентичність і шукала нові шляхи розвитку. У часи інформаційної та технологічної революції ці інституції стали містком між суспільством і владою, пропонуючи незалежну експертизу в економіці, енергетиці та політиці. Проте українські Think Tanks часто стикаються з викликами фінансування та політичного тиску, що ускладнює їх розвиток та незалежну експертизу, низьким запитом на системну аналітику та ґрунтовні наукові дослідження, нестачу висококваліфікованих аналітиків, що поєднували глибоку науково-медологічну базу для досліджень та практичний досвід.

У сучасному світі, де інформація стала валютою, а політичні рішення визначають долю мільйонів, Think Tanks займають унікальну нішу. Це – не просто дослідницькі інституції, а справжні генератори ідей, які формують політичний, економічний і соціальний ландшафт. Від Товариства Фабіана, заснованого в далекому 1883 році, до сучасних гігантів, таких як Heritage Foundation чи Cato Institute, ці організації пройшли довгий шлях, трансформуючись із закритих клубів інтелектуалів у потужні платформи, що впливають на глобальну політику. Але чи є вони провідниками здорового глузду, як стверджують їхні прихильники, чи лише слугами владних еліт, що просувають заздалегідь визначені інтереси? Відповідь залежить від того, як ми оцінюємо їхню роль у динамічному світі. Ми вже маємо реальні приклади, які показують, що Think Tanks – не просто теоретики, а активні учасники політичного процесу, чиї звіти, рекомендації та лобіювання формують закони й рішення. Їхній вплив простягається від національних парламентів до міжнародних арен, де вони задають тон дискусіям про економічну свободу, кліматичні зміни чи глобальну безпеку. У підсумку, аналітичні центри – це двосічний меч. Вони здатні пропонувати інноваційні рішення, розширювати межі дискусій і впливати на політику, як це робили IEA під час реформ Тетчер чи Cato під час податкових змін у США. Але їхня ефективність залежить від прозорості, незалежності та здатності балансувати між ідеологією та об’єктивністю. У світі, де інформація визначає владу, Think Tanks залишаються ключовими гравцями, які можуть як освітлювати шлях до прогресу, так і закріплювати статус-кво. Їхня справжня цінність – у здатності пропонувати ідеї, які витримують випробування часом і служать процвітанню суспільства, а не лише окремим владним інтересам.