Всі публікації
Українська молодь про свободу, вільне підприємництво та ліберальні ідеї
Найбільша помилка, яку Україна може зробити під час відбудови, — це спроба держави контролювати кожен аспект економічного життя. Наша держава не наш рятівник, а наше прокляття, що стримує нас. Економічна свобода – це не лише економічна умова розвитку, а й політична основа національної стійкості. Такими ідеями пронизані роботи учасників конкурсу есе. презентуємо кращі роботи переможців Конкурсу-2025.
12 Січня, 2026
Економічна свобода
Політика і право
Поширити
Погляд тих, кому розбудовувати економіку України після війни повинен стати пріоритетним. Звичка критикувати покоління “зумерів” за піксельний погляд на події, неповагу до авторитетів минулого, непосидючість та непослідовність є неадекватною щодо всіх представників покоління, яке за 10-15 років стане тією самою силою, що формуватиме порядок денний як в Україні, так і світі. Маємо констатувати — загальний рівень учасників конкурсу у 2025 році був набагато вищий ніж у попередній рік. Щиро дякуємо пасіонарній українській молоді за участь у конкурсі Інституту. Публікуємо кращі есе від переможців та лауреатів конкурсу.
Вільне підприємництво як шлях до відновлення України після війни?
Автор: Кирило Васильєв, 1 місце у конкурсі есе, студент Запорізького Національного Університету
Післявоєнна відбудова України залежить не від обсягу іноземної допомоги, а від створення середовища, де кожен українець зможе стати підприємцем, перетворивши власну ініціативу на двигун економічного відновлення.
Світовий банк говорить про 486 мільярдів доларів, необхідних для відбудови. Цифра захоплива, але історія післявоєнних реконструкцій вчить: гроші — лише каталізатор. Справжнє диво відбувається тоді, коли мільйони людей отримують свободу діяти, створювати, підприємству вати.
Україна 2025 року перебуває в дивному парадоксі. З одного боку, ми маємо найшвидше зростання фрілансу в Європі: кількість фрілансерів досягла 904 тисяч (+14% за рік), а загальний бюджет ринку виріс до 528 мільйонів гривень (+25%). Український IT сектор навіть під час війни демонструє стійкість, а 74% українців бачать у фрілансі перспективу. Ми довели, що вміємо конкурувати на глобальному ринку, створюючи цінність з майже нульовими стартовими капіталовкладеннями.
З іншого боку, Україна посідає 143 місце зі 165 країн в Індексі економічної свободи за 2025 рік — попри покращення на 7 позицій, це все одно катастрофічно низький результат.
Гарна новина: Україна нарешті усвідомила проблему. У 2024–2025 роках уряд розпочав масштабну реформу дерегуляції. Але це лише початок. Щоб дійсно випустити на волю розв'язати підприємницьку енергію українців, потрібні радикальніші кроки. Нам потрібен не просто перегляд регуляцій, а філософська зміна підходу: від презумпції заборони до презумпції дозволу.
Найбільша помилка, яку Україна може зробити під час відбудови, — це спроба держави контролювати кожен аспект економічного життя. Воєнний стан, звісно, вимагає певного рівня централізації, але це не повинно стати звичкою на мирний час. Історія однозначна: країни з високим рівнем економічної свободи розвиваються швидше.
Роль держави має змінитися з контролера на фасилітатора. Держава не повинна говорити підприємцю, що і як виробляти. Держава повинна забезпечити правила гри, захист власності, незалежні суди та прозорий податковий режим. Решту зроблять самі підприємці.
Економічна свобода і національна безпека — не антагоністи, а партнери. Нарешті, хтось може заперечити: «Не всі можуть стати підприємцями. Багато людей хочуть стабільності найманої праці». Це справедливо. Але вільне підприємництво не означає, що всі мають відкривати бізнес. Це означає, що кожен має право спробувати, без адміністративних перешкод. Хтось стане великим підприємцем, хтось — фрілансером, хтось — працівником успішної компанії. Головне — щоб у кожного була свобода вибору.
Україна стоїть на роздоріжжі. Ми можемо пройти шляхом, яким пішла більшість післявоєнних країн: чекати іноземної допомоги, будувати держкорпорації, роздавати субсидії обраним. Це шлях повільний, корупційний і неефективний. Або ми можемо повторити німецьке економічне диво: вивільнити підприємницьку енергію мільйонів українців.
Як той студент-фрілансер у Запорізькому коворкінгу, я знаю: ми не просимо грошей від держави. Ми просимо лише одного — не заважати. Дайте нам прозорі правила, захистіть нашу власність, спростіть податки. Решту ми зробимо самі.
Свобода і відповідальність: чи готове українське суспільство до меншої ролі держави?
Автор: Микита Охременко, 2 місце у конкурсі есе, студент Харківського національного університету імені В. Каразіна
Окреслимо одну важливу річ – свобода і відповідальність дві неподільні сутності, вільна людина несе відповідальність за свої дії, на відміну від раба, за якого її несе господар. Тож свобода без відповідальності не існує, як не існує слово без букв.
Українське суспільство існує набагато (дуже набагато) довше, ніж всі українські державні утворення разом узяті. Тож поговоримо про те, яким чином йому вдалося себе зберегти у вирі кривавих події, що мали місце на наших землях протягом історії. А відповідь проста – відповідальність за самих себе. Українець не шукає собі пана, він сам собі господар, у своїй хаті та на своїй землі.
З 1991 року до сьогодні, абсолютна більшість речей, якими ми, як українці пишаємось, – приватна ініціатива. Благодійні фонди, що забезпечують військо; громадські організації, що відстоюють права та свободи; бізнес, без якого ми не уявляємо наші будні; спортсмени, про яких відомо на весь світ.
Свобода те, що тече в людині разом із кров’ю. В нашій країні нема людини, якій потрібно пояснити, навіщо нам свобода. Ми народ, що лише за право говорити своєю мовою та просто існувати заплатив величезну ціну, а за власну державу вмирав століттями, і на жаль, продовжує це робити.
Про свободу, відповідальність та нас – поговорили, тож поговоримо про стосунки українця та держави. Якщо коротко – токсичні.
Якщо детальніше – ми боролись за незалежність від совку, а у спадок отримали совєтській державний апарат та армію бюрократів, що буде його захищати до останнього подиху. Може я когось здивую, але ми живемо у соціалістичній державі, та кількість ВВП, що ми перерозподіляємо через бюджет – 41% у 2024 році! У союзі цей показник в середньому сягав – 60%, недалеко ми пішли від тієї держави, що послідовно знищувала український народ.
Я люблю цей народ, щиро і всією душею! І так само щиро я не люблю державу, яка в нас є. Ми вдосталь натерпілись, але наш час вже давно настав, тому нам потрібні реформи, що розкриють найкращі якості цього народу: підприємливість, винахідливість, здатність до кооперації заради спільної мети, стійкість та вміння вийти переможцями з будь-якої ситуації.
Наша держава не наш рятівник, а наше прокляття, що стримує нас. Час її змінити й перетворити на союзника! Реформи, реформи, реформи – наше майбутнє, в якому ми збудуємо країну першого світу, а не змагатимемося з Молдовою за звання головного жебрака Європи. Свобода, відповідальність, невтручання держави, вільний ринок, адекватна фіскальна політика, приватна ініціатива – аксіоми нової української держави, що ми створимо.
Економічні свободи як основа стійкості суспільства у кризові часи : погляд майбутнього політолога
Автор: Дмитро Лях, 3 місце у конкурсі есе, студент ДЗ "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка", м. Миргород
Для початку варто зазначити, що Україна перебуває у стані гібридної війни з 2014 року, а з 2022 року – у стані повномасштабного збройного конфлікту, який суттєво вплинув на всі сфери державного життя, зокрема на економіку. Попри руйнівні наслідки війни, саме малий і середній бізнес став одним із головних чинників економічної стійкості країни. Підприємці, адаптуючись до воєнних умов, забезпечують функціонування внутрішнього ринку, підтримують зайнятість населення, наповнюють державний бюджет і сприяють відновленню місцевих громад. Їхня активність, гнучкість і здатність швидко реагувати на виклики стали фундаментом економічної витривалості України в умовах воєнної економіки.
Справжня стійкість суспільства в кризових умовах визначається не лише обсягом ресурсів, а й здатністю держави гарантувати громадянам простір свободи, у якому ініціатива, конкуренція та відповідальність формують економічну ідентичність нації. Для України це означає поступовий перехід від патерналістської до партнерської моделі економічного врядування, де бізнес розглядається як союзник у зміцненні держави. Це і є суть економічної свободи – не тиснути, а створювати стимули для прозорості. Якщо така логіка пошириться на виробництво, аграрний сектор і промисловість, українська економіка зможе отримати той запас міцності, який не забезпечують жодні податки чи субсидії.
Економічна свобода – це не лише економічна умова розвитку, а й політична основа національної стійкості. Вона визначає здатність держави й суспільства підтримувати рівновагу між ринком і владою, свободою та відповідальністю, безпекою й відкритістю. Для України розширення економічних свобод означає зміцнення суверенітету, підвищення інвестиційної довіри й формування культури довіри замість контролю.
Майбутнє Української державності значною мірою залежить від того, наскільки глибоко економічна свобода інтегрована в архітектоніку її політичних і соціальних інститутів. Тому, підвищення рівня економічної свободи в Україні має стати стратегічним пріоритетом – необхідною умовою ефективної державної політики, підвищення конкурентоспроможності та поступу на шляху до сталого демократичного розвитку.
Як ліберальні ідеї можуть допомогти подолати корупцію в Україні
Автор: Марія Кульченко, лауреат конкурсу есе, студентка Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Корупція в Україні — не просто проблема моралі окремих чиновників, а системна перешкода для будь-якого розвитку. Вона відлякує інвесторів, руйнує довіру до держави, робить неможливою справжню інтеграцію в європейський простір. Адже неможливо бути частиною єдиного ринку, коли в одних країнах все прозоро, а в інших — вирішується хабарями.
За даними Transparency International, Україна у 2024 році посіла 105 місце зі 180 країн в Індексі сприйняття корупції. Для порівняння: Естонія - 13 місце, Польща - 53 місце. Але всі ми тридцять років тому були інтегровані в один Радянський Союз. Різниця в тому, що Балтійські країни та Польща обрали шлях радикальних ліберальних реформ, тоді як Україна застрягла на півдорозі. Я переконана, що саме ліберальні ідеї: економічна свобода, приватна власність, верховенство права — можуть стати ключем до подолання корупції в нашій країні.
Я почала вивчати саме міжнародне право в університеті, бо вірю: Україна може стати європейською країною не лише географічно, а й за якістю життя, за стандартами чесності, за рівнем довіри між людьми та державою. Але для цього потрібні не косметичні зміни, а системна трансформація.
Ліберальні ідеї — перевірений світовим досвідом інструмент. Економічна свобода знижує можливості для корупції. Приватизація позбавляє політиків контролю над економікою. Верховенство права робить покарання неминучим. Прозорість не дає сховатися. Відкритість до світу створює зовнішній контроль.
Естонія, Польща, Грузія, Чилі — країни з різних континентів, з різною історією та культурою досягли успіху завдяки цим принципам. За даними Світового банку, вони знизили корупцію на 40-60% за 15-20 років. Чому Україна не може повторити їхній успіх?
Війна змусила нас переглянути багато старих підходів. Європейська перспектива створює унікальну можливість для змін. Міжнародні партнери готові підтримати реформи. Але ключ до успіху все ж у наших руках. Ми повинні зробити вибір, аби не залишатися в пастці корупції та відсталості.
Тому я обираю свободу. Свободу підприємництва, свободу від свавілля чиновників, свободу жити в країні, де закон працює для всіх однаково.
Свобода і відповідальність: чи готове українське суспільство до меншої ролі держави?
Автор: Анна Попович, лауреат конкурсу есе, студентка НУ "Чернігівська Політехніка"
Радянська спадщина залишила нам не лише занедбану інфраструктуру, а й ментальну залежність від патерналістської системи. Держава мала вирішувати все: де працювати, де жити, коли народжувати дітей. Три десятиліття незалежності не витіснили цю логіку — вони лише її трансформували.
Парадокс в тому, що саме в Україні, де довіра до державних інституцій традиційно низька, запит на державне регулювання залишається високим.
Готовність до свободи не виникає раптом. Це не вмикач, який можна перевести з позиції «совок» на позицію «лібертаріанство». Це процес навчання через досвід, помилки, експерименти. Ми вже пройшли частину шляху.
Ми довели свою здатність до самоорганізації під час Майдану, Революції Гідності, повномасштабної війни. Ми показали, що можемо брати відповідальність, коли держава не справляється. Тепер потрібно зробити наступний крок. Це можливо. Але це вимагатиме часу, терпіння і готовності до експериментів. І найголовніше — готовності приймати, що не всі експерименти будуть успішними. Бо це теж частина свободи: право на помилку.
Держава має створювати правила гри й стежити за їх дотриманням. Але гратимемо ми самі. І це наша відповідальність — грати чесно і грати добре.
Прим. редакції: Думка авторів есе є суб'єктивним судженням і не виражає думку Міжнародного Інституту Свободи, менеджменту чи окремих експертів.
Поширити
Теми
Економічна свобода
Політика і право
Команда ILI
Редакційна команда сайту ILI - висококваліфіковані фахівці з навичками роботи з науковими дослідженнями, у ЗМІ, та також дизайні наукових статей.