Ціна квитка на політичний Олімп

Скільки коштує створення нової партії та її потенційна участь у виборах? Методи формування в Україні дієвого та динамічного політичного ринку.

2 Серпня, 2025

Політика і право

Реформи

Михайло Камчатний

Поширити

Тема виборів останні півтора року періодично з'являється в українському інформаційному просторі. З кожним соцопитуванням зростає частка респондентів, які підтримують ідею виборів навіть під час війни. І це не дивно: війна триває без чітких термінів завершення, кількість українських сімей, що біднішають, збільшується. Економічна ситуація погіршується щоквартально, і вже лунають стримані, але тривожні оцінки експертів про можливий економічний дефолт держави.

Проблема з понад 7 мільйонами українських біженців залишається нерозв'язаною — влада досі не запропонувала дієвих механізмів і стимулів для їх повернення після війни.

До хронічних корупційних скандалів додалися системні порушення свободи слова та громадянських прав, особливо під час мобілізаційних заходів. Поведінка деяких представників силових структур щодо громадян і підприємців іноді нагадує дії організованих злочинних угруповань. Намагання влади представити такі дії як законні виглядають малопереконливо.

Все більше українців розуміють, що державний апарат — на всіх рівнях — неспроможний суттєво покращити ситуацію, особливо в економіці. Залишається лише надія на виконання базової функції — захист від зовнішньої агресії. Відтак дедалі більше громадян підтримують ідею виборів як шанс на зміни політичного ландшафту.
Share

Чи готується влада до виборів?

Проте не лише громадяни розмірковують про вибори. Чинна влада, ймовірно під тиском міжнародних партнерів або з метою легітимації, також активно готується. У соцмережах і ЗМІ вже з’являються замовні матеріали про діяльність провладної політичної сили. Силові та державні структури чинять тиск на бізнес, політичних опонентів і громадських активістів. В інформаційному просторі триває зачистка критичних голосів. Це нагадує «кучмівський» стиль підготовки до виборів. До того ж у Верховній Раді зареєстровано законопроект №13464, що вносить зміни до Виборчого кодексу, більшість з яких регулюють питання парламентських виборів, запроваджуючи систему псевдовідкритих списків, подібну до тієї, що діяла під час місцевих виборів 2020 року.

Чи змінять вибори політичний ландшафт і демонтують олігархічно-соціалістичну систему? На жаль, сподівання на це мінімальні. В умовах нинішньої політичної системи та чинних правил гри самі вибори не здатні принести до суттєвих змін.

Так, у парламенті з’являться нові обличчя — переважно військові й волонтери. Проте більшість із них інтегруються у старі політичні проекти, які ніколи не пропонували радикальних інституційних реформ. Ці проекти (складно назвати їх партіями) й надалі контролюватимуться олігархами — основними бенефіціарами нинішньої системи розподілу державних ресурсів. Новий політик, навіть із бездоганною репутацією, навряд чи зможе змінити порядок денний усередині такої політичної сили. Лише поява нових політичних партій, сформованих із нових людей, здатна дати поштовх до змін.

Чи є шанс в українців побачити нові обличчя у Верховній раді та уряді?

Зовні здається, що політична участь в Україні відкрита для всіх. Достатньо створити команду, зареєструвати партію — і можна починати публічну діяльність. Але на практиці новим гравцям майже неможливо пробитися. Замість чесної конкуренції існує «клуб для своїх», куди нових учасників не пускають або пускають за дуже високою ціною. Формально вимоги для входу на політичний ринок виглядають рівними, але фактично подолати перешкоди можуть лише ті, хто має значні ресурси: фінансові, адміністративні, медійні. Щоб увійти до цього закритого політичного клубу, потрібно або перекупити вже існуючу партію, або понести величезні витрати часу й коштів на її створення й реєстрацію.

Про рівні умови політичної діяльності в Україні взагалі не йдеться.

Порівнюючи Україну з іншими країнами Європейського Союзу, до якого ми прагнемо, видно, що при входженні на політичний ринок ми маємо найжорсткіші законодавчі вимоги та регулювання з боку державного апарату.

Для реєстрації партії в Україні потрібно зібрати мінімум 10 тисяч підписів громадян із 2/3 областей, які чиновники Мінюсту ще перевірятимуть. Окрім підписів, після державної реєстрації обов’язковою умовою її підтвердження є утворення та реєстрація обласних організацій у більшості областей України протягом шести місяців з дня реєстрації. Якщо цього не зробити, попередню реєстрацію анулюють.

Для порівняння:

У Польщі, яка має в ЄС не зовсім ліберальні умови, достатньо зібрати лише 1000 підписів громадян у будь-якій точці країни. Реєстрацією партій займається суд, який вносить політичну партію до реєстру негайно, якщо заява відповідає положенням закону.
В Іспанії для реєстрації політичної партії достатньо всього трьох засновників. Партії реєструються в Реєстрі політичних партій Міністерства внутрішніх справ.
У Німеччині та Франції немає законодавчо встановленої мінімальної кількості членів для заснування партії.
У Німеччині відсутня централізована реєстрація партії як такої; партія просто засновується, а її визнання для участі у виборах здійснює Федеральна виборча комісія.
У Франції створення політичної партії відбувається шляхом декларації в префектурі. Цікаво, що в цій країні створення політичних партій регулюється законом про асоціації 1901 року. Питання підписів знову виникає лише під час виборів: для участі в президентських виборах висуванець від партії повинен отримати 500 підписів обраних посадових осіб.

Щодо документів, пов'язаних із реєстрацією політичної партії, то все це й досі залишається в архаїчному стані з паперовими носіями. Вже час переходити на електронний документообіг. Також завжди дивувала прискіпливість працівників Мінюсту, які так ретельно перевіряли статути (і не тільки партій, а й громадських організацій або благодійних фондів). Яка різниця працівникам Мінюсту які внутрішні процедури в організації? Може, краще було б перевірити програму партії, щоб не було ознак нацистської та комуністичної ідеології? Але навіщо перевіряти статути? Лише для того, щоб знайти формальні підстави для відмови.

А тепер вишенька на торті: за державну реєстрацію політичної партії справляється адміністративний збір у розмірі 140 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. У 2025 році прожитковий мінімум становить 3028 гривень. Тобто сума адміністративного збору на 2025 рік становить 423 тисячі 920 гривень. При цьому, у разі відмови в державній реєстрації адміністративний збір не повертається.

Факт для роздумів: щоб заявити державі про створення політичної партії, потрібно сплатити майже півмільйона гривень.

За що сплачуються такі великі гроші? І це не враховуючи організаційних витрат: збір підписів, юридична підготовка документів, «просування» в Мінюсті, реєстрація осередків тощо. Ґрунтуючись на зібраній інформації та власному досвіді, для остаточної легалізації партії, за скромними підрахунками, необхідно витратити не менше 3 000 000 гривень. А ще витрати часу – від 4 до 6 місяців. І все це лише до початку публічної діяльності.

Не дивно, що виник тіньовий ринок партій — «партії під ключ». Ціни нижчі на 30-50%, а результат — той самий. Як і завжди, приватна ініціатива ефективніша за державну систему. Купили партію, змінюєте назву і можна починати діяти. Краще витратити ці гроші на публічну діяльність, а не на подолання абсурдних умов і процедур. Ті, хто зараз намагається запустити новий політичний проект, так і роблять.

В результаті, маємо в Україні закриту систему, де на вході про себе можуть заявити тільки політичні проекти з мільйонними бюджетами. Умови входу дискримінаційні й суперечать праву на свободу об’єднання в партії, гарантованому Конституцією. Як наслідок, у нас відсутня відкрита політична конкуренція, що призводить до стагнації та браку ідеологічних партій
Share

Створення в Україні дієвого політичного ринку: кроки

Що ж робити? Необхідно спростити вхід на політичний ринок і умови створення партій.

Замінити збір 10 тисяч підписів у 2/3 областях країни на підписи від 3-х громадян України. Ліквідувати обов’язкову вимогу реєстрації осередків партії в більшості областей протягом пів року. Для осередків впровадити таку ж саму процедуру, що і для партії національного рівня.
Перейти на електронний документообіг при реєстрації політичної партії.
Для реєстрації подаються наступні документи, які обов’язково перевіряються працівниками Мінюсту: заява від 3-х осіб, протокол утворення, реєстр і дані засновників, програма партії. Статут або внутрішнє положення партії подається, але не перевіряється працівниками Мінюсту.
Скоротити термін розгляду заяви реєстрації політичної партії до 5 робочих днів.
Ліквідувати адміністративний збір за реєстрацію політичної партії. Громадяни достатньо сплачують податків для того, щоб працівник Мінюсту просто перевірив пакет документів, який значно скоротиться після спрощення процедури реєстрації.

Надалі, коли в країні запрацює реальна децентралізація та регіональна політика, реєстрація політичних партій повинне відбуватися, як у Німеччині або Франції, на місцях, а не в центрі. Партія засновується у регіоні, а її визнання державними органами, відбувається під час участі у виборах, коли здійснюються певні процедури.

Висновки

Запропоновані зміни спрямовані на лібералізацію законодавства та спрощення умов реєстрації політичних партій. Не виключено що, це сприятиме створенню великої кількості політичних партій у країні, в тому числі й регіональних, яких цікавить лише політичне життя на рівні регіону. Але не варто цього боятися. Насправді плюралізм партій, зокрема й регіональних, є ознакою здорової демократії та стійкості інститутів. У Німеччині, Італії, Нідерландах, Бельгії діють регіональні партії.

Це дозволяє краще представляти інтереси різних спільнот, територій та ідеологій.

Такий різноманітний партійний спектр сприяє політичній конкуренції, прозорості та оновленню еліт.

Україна потребує відкритого й багатоголосого політичного поля, здатного гнучко реагувати на суспільні запити й забезпечувати регулярне оновлення влади відповідно до змін у настроях громадян. Лише така система гарантує справжню політичну конкуренцію, участь нових ідей та лідерів, і наближає нас до зрілої демократії.

Поширити

Теми

Політика і право

Реформи

Тренди

Вибори в Україні 2025

Михайло Камчатний

Експерт-консультант із політичних, виборчих, інформаційних технологій. Має багаторічний досвід діяльності у громадсько-політичному житті та недержавному секторі. Засновник цілого ряду організацій ліберального спрямування. Директор Міжнародного Інституту Свободи (ILI).

Публікації автора

Вибори в США: підготовка має значення

У боротьбі правих та лівих ідей на американських виборах перемогу здобула фахова підготовка республіканців, яка враховувала помилки попередніх кампаній.