УКРАЇНЦІ ТА КАПІТАЛІЗМ

Дослідження дає повноцінне розуміння, наскільки Україну можна назвати капіталістичною у головах її громадян і що змінилось у сприйнятті ідей вільного ринку за 34 роки незалежності, чи є ознаки усвідомлення необхідності повноцінного транзиту від радянского “держплану” до справжньої ринкової економіки з мінімальним втручанням держави у господарчу діяльність та життя громадян.

Відомий економіст, експерт з перехідних економік Ярослав Романчук зазвичай описує сучасну структуру економіки України як систему “Схематоз + Олігархат” — коли великі бізнес-групи мають тісні зв’язки з владою та політичними силами, отримуючи від цього великі зиски, тим часом державні інститути мають ознаки радянщини, не функціонуючи згідно з принципами класичного ринкового капіталізму, а радше обслуговують згадану вище систему дискреційних перегинів та інтереси віп-чиновників. Затягування приватизаційних процесів та надмірна регуляторна база гальмує економічний розвиток країни, утримуючи її у ямі стагнації та кредитному ярмі.

Основним власником і розпорядником більшості секторів української економіки фактично залишається держава. Рівень розвитку інституцій, які мали б забезпечувати прозорі правила гри та дотримання прав і свобод набагато нижчий, ніж у країнах Європи, навіть постсоціалістичного табору.

Ці аспекти є джерелом багатьох проблем, в тому числі не дозволяють розглядати Україну як повноцінну «капіталістичну» державу. Вплив повномасштабної війни проявився через зростання впливу держави в економічній сфері, збільшення частки ВВП, який розподіляється через бюджет (майже 72%), повільні темпи впровадження або в цілому відсутність впровадження необхідних реформ у сфері верховенства права, які б своєю чергою мали сприяти розвитку бізнесу і покращенню інвестиційного клімату в державі. Загалом усі сусідні з Україною країни ЄС значно випереджають її у рейтингу «Індексу економічної свободи» Румунія знаходиться на 50-му місці, Угорщина – на 61-му, Польща – на 76-му місці, Молдова – на 85-му, тим часом Україна продовжує належати до групи країн, які класифікують як «економічно невільні держави», вона змогла поліпшити свій показник лише на кілька пунктів, - з 150-го на 143 місце у 2025 році випередивши Росію (148-е місце зі 165 можливих). Виникає питання, а чи розуміють українці, що їхній добробут залежить в того, наскільки успішної є їхня країна на шляху до капіталізму? Проведене дослідження дало відповіді на це та інші важливі питання:

Інші повязані аспекти дають повноцінну картину цивілізаційного вибору в способі мислення та отримання інформації для формування власного світогляду:

Повний звіт за дослідженням доступний над та під цим дописом.

Для вимірювання ціннісних орієнтирів українців щодо тяжіння до індивідуалізму (пріоритету особистої свободи, самовираження, автономії) чи до колективізму (готовності підпорядковувати індивідуальні інтереси потребам суспільства або громади) респондентам дослідження ставили запитання: «Що для Вас важливіше у складній ситуації?».

62% опитаних зазначили, що для них у складній ситуації важливий баланс як особистої свободи, так й інтересів суспільства чи громади, найчастіше важливість балансу обирали респонденти старшої вікової категорії – 73%.

Одночасно кожен 4-й респондент (25%) відмічав, що у складній ситуації для нього важливіша особиста свобода. Пріоритет особистої свободи більш виражений у молоді: 31% (18-29 років), а також серед киян - 32% та серед опитаних із Заходу. Лише для 6% усіх респондентів у складній ситуації важливішими є інтереси суспільства або громади.

З підвищенням рівня доходів зростає відсоток тих, хто у складній ситуації обирає особисту свободу - 29% серед респондентів з високим доходом (середньомісячний дохід родини ≥ 40 тис. грн), та 26% - із середнім (10-20 тис. грн) Одночасно респонденти з «високим» доходом також дещо частіше за інших відмічали важливість інтересів суспільства / громади у складній ситуації, натомість респонденти з «низьким» доходом частіше за інших не могли визначитися з відповіддю на це питання.

Якщо уряд вводить нові обмеження чи вимоги (наприклад, під час війни), і ці обмеження обмежують респондента особисто, 41% погодяться на нові обмеження, але з сумнівом; 31% – вважає, що особиста свобода не повинна страждати навіть заради суспільного блага; 19% – погодяться, оскільки важливішим є суспільний інтерес, 9% не можуть визначитись.

Лише 17% респондентів віком 55 років і старше обирали цю відповідь, натомість в інших вікових групах цю відповідь обирали від 39% до 41% респондентів. Тобто, всупереч «балансовій» позиції щодо індивідуалізму і колективізму, яку транслювала значна частка респондентів у питаннях вище, умова наявності особистих обмежень підвищує рівень тяжіння до індивідуалізму у респондентів віком 18-54 роки.

Цікаво, що 39% українців згодні з твердженням, що «Людина має право жити так, як хоче, навіть якщо це не подобається більшості», 21% – скоріше згодні з цим, 19% – частково згодні, частково ні. 29% переконані, що «Успіх залежить переважно від зусиль особистості, а не підтримки з боку держави», 24% – скоріше з цим згодні, з цим, а 26% – частково згодні, частково ні. Це свідчить про наявність в суспільстві розуміння прокапіталістичної основи особистого успіху та свободи.

Важливим для подібного дослідження є скринінг ідеологічно-політичних вподобань. Майже третина респондентів (29%) не змогли визначити власні ідеологічно-політичні погляди, при чому серед жінок цей показник складає 36%.

Аналіз відповідей щодо продержавних та проринкових тверджень показує, що твердження на користь економіки вільного ринку і зменшення ролі держави знаходять 26% схвалення опитаних у порівнянні з 20% схвалення тверджень на користь посилення ролі держави. Коефіцієнт схвалення проринкових ідей українцями становить 1,31.

У подібному дослідженні Росія, наприклад, має коефіцієнт 0,42, що чітко свідчить про скептичне ставлення до ринкової економіки й налаштованість проти економічної свободи. Польща має коефіцієнт 2,40, який свідчить про значне домінування поглядів на користь економічної свободи.

Водночас продержавні орієнтації в економічній сфері досі мають значний відсоток схвалення, так 32% серед усіх респондентів вважають «гарною» економічною системою ту, в якій «Держава повинна встановлювати ціни на комунальні послуги та харчі, а також встановлювати мінімальну та максимальну заробітну плату; інакше система є соціально несправедливою», в Польщі це твердження підтримали лише 19% респондентів; в Росії це твердження здобуло підтримку 65% респондентів – що свідчить про значну різницю у поглядах.

Зафіксовано суттєві відмінності щодо схвалення економічної свободи залежно від статі респондентів в Україні. Жінки частіше за чоловіків підтримували продержавні твердження, натомість чоловіки – проринкові. Хоча респонденти обох статей мають загалом прокапіталістичні погляди, чоловіки частіше за жінок транслювали свою прихильність до прокапіталістичних поглядів та індивідуалізму, про що свідчать коефіцієнти: для чоловіків - 1,38, для жінок - 1,03. Жінкам також було важче визначитись з політичними поглядами (36% не визначилися).

У більшості вікових груп в Україні переважає схвалення ринкової економіки та економічної свободи, особливо серед респондентів молодшої вікової категорії – 18-29 років (33% респондентів), лише 19% свідчать на користь продержавних тверджень. Серед респондентів вікової категорії 45-54 роки продержавні погляди підтримала дещо більша кількість опитаних, ніж проринкові: 23% респондентів проти 20%.

Важливим результатом дослідження є висновок, що з підвищенням рівня доходів та освіченості зростає також рівень підтримки тверджень на користь економіки вільного ринку.

44% з опитаних з сукупним доходом родини понад 40 тис. грн підтримали твердження на користь економіки вільного ринку, лише 12% – твердження на користь значного державного втручання. Респонденти з низьким рівнем доходів (не перевищує 10 000 гривень) більш скептично ставляться до ринкової економіки й висловлюються за підтримку державного регулювання економіки.

Респонденти з неповною вищою та повною вищою освітою транслюють прокапіталістичні погляди, натомість респонденти з нижчим рівнем освіти мають нижчі коефіцієнти (0,98), а отже домінування антикапіталістичних поглядів серед цієї групи респондентів (коефіцієнт 1,28).

Ринкова економіка та політичні погляди мають наступну залежність: несприйняття ідей вільного ринку яскравіше проявляється серед представників крайніх лівих поглядів — коефіцієнт 0,67, представники інших груп політичного спектра мають коефіцієнти понад 1,0 – тобто серед респондентів інших політичних орієнтацій домінують проринкові погляди, особливо серед «помірних» правих – 2,51.

У 2019 році Pew Research Center проводив опитування у 17 країнах, в тому числі й в Україні, в процесі дослідження респондентам було поставлено питання щодо транзиту економік країн від соціалістичної до ринкової. У даному дослідженні українцям задали таке ж питання: “Чи схвалюєте ви перехід до ринкової економіки?”. 65% респондентів опитування схвалюють такий перехід. Ми спостерігаємо зростання частки тих, хто схвалює перехід до ринкової економіки у 2025 році у порівнянні з 2019 роком.

Серед всіх українських респондентів, незалежно від рівня доходів та віку, переважають позитивні асоціації з поняттям «капіталізм».

Найбільш позитивне ставлення до капіталізму домінує серед респондентів старшої вікової категорії (55 років і більше), а також серед молоді (18-29 років). Більше негативних асоціацій продемонструють респонденти віком 30-44 роки та 45-54 роки.

Усім респондентам було запропоновано 10 термінів – п'ять позитивних і п'ять негативних для визначення асоціацій з «капіталізмом». Результат: термін «капіталізм» асоціюється у респондентів в Україні з позитивними явищами.

Середня частка згадування позитивних термінів поряд з поняттям «капіталізм», таких як «Широкий асортимент товарів», «Інновації», «Прогрес», «Процвітання», «Свобода» тощо, складає 69%. Натомість негативні терміни, такі як «Жадібність», «Корупція», «Байдужість» тощо, відмічали 53% респондентів.

Чітка тенденція свідчить, що з підвищенням рівня доходів респондентів зростає відсоток тих, хто з поняттям «капіталізм» асоціює позитивні терміни. Особливо яскраво це простежується на прикладі терміну «Свобода»: серед респондентів з низьким рівнем доходу (≤ 10 000 гривень) асоціюють капіталізм з терміном «Свобода» 49%, серед респондентів з найвищим рівнем доходів (≥ 40 001) таких аж 67%.

Як і очікувалося, дещо рідше позитивні асоціації з поняттям «капіталізм» зазначали представники крайніх лівих поглядів – 56% при загальному показнику серед усіх респондентів 69%, одночасно цікаво те, що навіть серед респондентів цієї політичної орієнтації, позитивні асоціації переважають негативні.

Також дослідження показало, що в Україні яскраво виражені противники капіталізму вірять в існування теорії змови сильніше, ніж яскраво виражені прихильники капіталізму.

Зв'язок між конспірологічним мисленням та антикапіталізмом очевидний. Подібні тенденції переважають у всіх інших країнах, де проводилися подібні дослідження.

Попри те, що українці пережили крах радянської системи та десятиліття соціалістичного устрою, їхні ціннісні орієнтації демонструють достатньо яскраво виражену прокапіталістичну спрямованість. Це також проявляється у схильності до приватної ініціативи, підприємництва та особистої відповідальності за результати своєї праці. На відміну від сусідніх країн із більш традиційними авторитарними чи централізованими моделями, українці, формуючи своє ставлення до економіки, проявляють готовність покладатися на ринок, а не виключно на державне регулювання.

Така орієнтація має кілька джерел.

Водночас попри прагнення до ринкових інструментів, українці цінують баланс між особистою свободою та суспільним добробутом, демонструючи помірковану, але стійку прихильність до капіталістичних принципів.

Такий феномен робить Україну унікальною на пострадянському просторі країною з помітною орієнтацією на економічну свободу, що контрастує з сусідньою Росією, де прихильність до централізованих, авторитарних моделей економіки залишається більш вираженою.

Дослідження засвідчило, що навіть під час повномасштабної війни українці продовжують показувати стійку тенденцію до зростання підтримки капіталістичних поглядів та методів трансформації економіки країни з планової (соціалістичної) до ринкової, які, за умови виконання рекомендацій від Міжнародного Інституту Свободи, заснованих на принципах Австрійської економічної школи, допоможуть Україні досягти процвітання й добробуту, увійшовши до клубу багатих, вільних та розвинених країн світу.