Всі публікації
TRADE WAR

TRADE WAR

Ціна торгової війни США та Китаю. Як Китай переміг ЄС та США їхньою зброєю. Чому демократія програє війну тоталітаризму. Принципи функціонування нової міжнародної системи торгівлі.

12 Травня, 2025
Торгівля та інвестиції
Виробництво товарів і послуг
Світ

Поширити

PDF icon
PDF icon

Велика китайсько-американська торговельна війна, яка почалася нещодавно, була відкладена на 90 днів завдяки переговорам двох країн, але не припинена. Митні збори близько 100% - це, по суті справи, торговельне ембарго, яким країни встановили одна одній залізну завісу. У результаті сформовані десятиліттями комерційні зв'язки заблоковані, десятки тисяч бізнес-планів китайських і американських компаній викинуто на смітник. На початок 2024 року обсяг інвестицій Китаю в США склав $43,9 млрд, а США в Китай - $126,91. Кількість американських компаній, які 2024 року експортували товари до Китаю, становила 30045 одиниць, водночас кількість компаній малого, середнього бізнесу, які експортували товари до Китаю, - 27311 або 90,9% від загальної кількості експортерів. За оцінкою Міністерства торгівлі США, американський експорт до Китаю підтримує близько 550 тисяч робочих місць, а ось інформації про те, скільки робочих місць зруйнував китайський імпорт за останні роки в США немає. Зате з доповіді про бар'єри для американських товарів за кордоном (2025 National Trade Estimate Report on Foreign Trade Barriers) можна сформувати думку про те, чому американці так розлютилися на китайський уряд.

Джерело: 2025 National Trade Estimate Report on Foreign Trade Barriers. United States Trade Representative. March 31, 2025
У січні 2020 року США і Китай підписали Договір про економіку і торгівлю (Economic and Trade Agreement), згідно з яким Китай взяв на себе зобов'язання поліпшити умови доступу американських компаній до свого с/г ринку та сектору фінансових послуг, утриматися від заходів, що погіршують умови торгівлі, пов'язаної з інтелектуальною власністю та трансфером технологій, а також збільшити обсяг закупівель певних товарів і послуг. Деякі заходи китайський уряд вжив, але головні перешкоди, на думку американської сторони, залишилися. Наприклад, не змінилися численні нетарифні бар'єри для американських с/г товарів, включно з морепродуктами. Міністерство торгівлі США назвало торговельний режим Китаю неринковим, одержавленим (state-led, non-market), тож давайте розберемося, що все це означає на практиці.

Про китайський «неринковий» режим

Китайський уряд продовжує активну промислову політику, підтримуючи власних виробників в окремих секторах як на китайському, так і на світовому ринку. Номенклатурні фаворити (державні та приватні компанії) отримують ресурси та регуляторну підтримку за жорсткого обмеження доступу іноземних конкурентів на внутрішньому китайському ринку. Це стосується як виробників товарів, так і виробників послуг. Яскравим прикладом шкідливої, руйнівної для принципів справедливої, відкритої конкуренції - є програма Made in China 2025, ухвалена в травні 2015 року. Це 10-річний план державної підтримки промисловості:
L"…інформаційні технології, автоматизовані верстати та робототехніка, авіаційне та аерокосмічне обладнання, морське інженерне обладнання та високотехнологічні судна, сучасне залізничне транзитне обладнання, транспортні засоби на нових джерелах енергії (NEV), енергетичне обладнання, сільськогосподарська техніка, нові матеріали, біофармацевтичні препарати та передові медичні прилади."L
Формально державна програма націлена на підвищення продуктивності праці в промисловості та розробку національних технологій. Але під прикриттям таких цілей і засобів у Піднебесній уже понад десять років відбувається активне державне накачування комерційних фаворитів влади. До речі, це не китайський винахід, а копіювання політик країн ЄС, США та інших розвинених країн. Комуністичне керівництво Китаю, розглядаючи бізнес як частину війни проти Заходу, поставило завдання спочатку домогтися домінації національних компаній на внутрішньому ринку, а потім реалізувати той самий сценарій на зовнішніх.
Багато інструментів досягнення цих цілей безпрецедентні за рівнем державного інтервенціонізму, оскільки вони
L"…включають численні типи державного втручання і підтримки, які працюють узгоджено і покликані сприяти розвитку китайської промисловості значною мірою через обмеження, використання дискримінації або іншого створення перешкод для іноземних підприємств та їхніх технологій, продуктів і послуг. Дійсно, навіть зовні нейтральні заходи можуть застосовуватися на користь вітчизняних підприємств, як це відчули на собі американські та інші іноземні підприємства, особливо на місцевих рівнях влади."L
Американські експерти оцінили обсяг державної підтримки китайських виробників тільки за цією держпрограмою в $500 млрд. Такий підхід завдає шкоди не тільки розвиненим країнам, але практично позбавляє можливості промислового розвитку країни, що розвиваються, і які не мають таких ресурсів, як Китай. У березні 2021 року на з'їзді Комуністичної партії було ухвалено довгострокові цілі розвитку країни до 2035 року. Тобто й надалі уряд країни не має наміру відмовлятися від відносин «держава - бізнес», які порушують правила рівної, чесної конкуренції.

Торговий інтервенціонізм Китаю проти США та решти світу

Аналіз торговельного режиму Китаю, ставлення уряду до бізнесу дає змогу ідентифікувати такі основні інструменти виробничого та торговельного інтервенціонізму:
  1. Імпортні мита
    У 2023 році середня застосовувана ставка імпортного мита в рамках режиму найбільшого сприяння (РНС) у Китаї становила 7,5%. Щодо сільськогосподарської продукції вона становила 14,0%, не с/г продукції - 6,4%. У квітні 2018 року Китай ввів мита на американські товари (сталь, алюміній, цілу низку с/г товарів) від 15% до 25% в обмін на американські протекціоністські заходи. СОТ визнала, що рішення китайського уряду порушують норми і стандарти СОТ.
  2. Адміністрування квот мита на сільськогосподарську продукцію
    До кінця 2024 року Китай не виконав повною мірою вимоги СОТ щодо доступу на свій ринок через систему тарифних квот (TRQ).
  3. Податки
    Уряд Китаю вдається до зниження або підвищення ставок ПДВ для управління пропозицією товарів для внутрішнього ринку.
  4. Технічні бар'єри в торгівлі: санітарні та фітосанітарні бар'єри
    Вони включають: безпеку продовольства, стандарти, дозволи с/г біотехнологіям.
  5. Державні закупівлі
    Китай досі не підписав угоду про доступ США, інших країн до внутрішніх державних закупівель WTO Agreement on Government Procurement (GPA).
  6. Захист інтелектуальної власності
    На думку американського уряду, «недоліки в системі захисту та забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності в Китаї продовжують створювати серйозні перешкоди для експорту та інвестицій зі США».
  7. Торгові секрети
    Йдеться про крадіжку торгових таємниць на користь китайських компаній.
  8. Недобросовісна реєстрація товарного знаку
  9. Цифрове піратство
    Порушення онлайн-копірайту широко поширене в Китаї, особливо у сфері музики, кіно, книг, журналів, програмного забезпечення, відеоігор.
  10. Контрафактні товари
    Попри наявність законів, влада дивиться крізь пальці на численні випадки виробництва та продажу таких товарів, особливо у фармацевтичній сфері.
  11. Місцеві інновації
    Китайська влада підтримує розвиток інноваційної діяльності. У разі використання об'єктів інтелектуальної власності уряд Китаю постійно дискримінує іноземних виробників.
  12. Бар'єри для інвестицій
    Китай використовує цілу низку обмежень для недопущення іноземних інвестицій на свій ринок. Наприклад, Закон Китаю про іноземні інвестиції та підзаконні акти до нього, що набули чинності в січні 2020 року, закріплюють окремі режими для внутрішніх інвесторів та інвестицій, а також для іноземних інвесторів та інвестицій.
  13. Субсидії
    Китай десятиліттями підтримував і продовжує підтримувати національних виробників, що є формою дискримінації іноземних компаній на китайському ринку. Багато форм субсидій заборонені СОТ. Тільки з рибальства китайська влада щорічно виділяє $4,2 млрд. Такого роду політика у сфері рибальства призводить до виснаження рибних ресурсів і надмірної пропозиції.
  14. Надлишкові виробничі потужності
    Китай є світовим лідером за обсягом надлишкових, невикористовуваних виробничих потужностей. Централізований характер алокації (розподілу) капіталу супроводжується інвестиційними помилками, внаслідок якого приватні та державні підприємства просто кидали верстати, машини, обладнання, приміщення, перетворюючи їх на «мертвий» капітал. Найбільше такого кинутого капіталу в металургії, виробництві електромобілів, літієвих акумуляторів і батарейок, сонячних панелей.
    Цей процес детально описали економісти Австрійської економічної школи (АЕШ), зокрема в теорії бізнес циклів. Ринковий механізм «прибуток - збитки» заблокований владою заради національних промислових фаворитів, які працюють не за ринковими законами, а за інструкціями держплану. Тільки на відміну від радянського Держплану китайська влада ставить KPI у вигляді частки на внутрішньому і зовнішніх ринках. Наприклад, з 2000 по 2023 роки Китай збільшив потужності з виробництва сталі, хоча підвищеного попиту, очевидно, не було. Сьогодні ця країна має 50% світових виробничих потужностей з виробництва сталі, що вдвічі більше, ніж ЄС, Японія, США, Канада, Мексика і Бразилія в сукупності. Всупереч зниженню попиту на сталь на внутрішньому ринку, виробництво сталі після 2019 року істотно збільшилося, перевищивши 1000 млн тонн.
    Це призвело до різкого збільшення пропозиції сталі та виробів з неї на світовому ринку, на якому попит також скоротився. У 2023 році Китай експортував більше сталі, ніж Індія, Японія, США і Росія разом узяті. Надмірно дешева сталь є також інструментом державної підтримки виробників в інших секторах промисловості, наприклад у кораблебудуванні. Аналогічна ситуація в Китаї щодо виробництва алюмінію. У період 2000 - 2023 років він збільшив виробництво первинного алюмінію більш ніж на 1600%. Китай забезпечив збільшення виробничих потужностей на 80% від світового й у 2020-их продовжив їх збільшувати, незважаючи на зниження цін і попиту. За даними ОЕСР державні субсидії залучили у виробництво алюмінію неефективних виробників. Це стало причиною фрагментації ринку та накопичення надмірних виробничих потужностей у кораблебудуванні. Китайські суднобудівники збільшили свою частку у світовому торговельному тоннажі з 5% у 1999 році до понад 50% у 2023 році Частка власності китайських компаній у світовому торговельному флоті зросла до 19%. Вони контролюють 95% транспортних контейнерів і 86% світових поставок інтермодальних шасі.
  15. Адміністративно-правові практики спотворення конкуренції
    Китайська влада використовує антимонопольне законодавство для захисту державою інтересів комерційних фаворитів. Вона цинічно застосовує його для оцінки діяльності компаній на рівні провінцій, але не для державних підприємств центрального уряду. До того ж антимонопольний закон захищає статус державних монополій у тих секторах, які вважаються «важливими в національному масштабі».
  16. Державні підприємства
    Китай прийняв зобов'язання перед СОТ, США, іншими торговими партнерами щодо діяльності державних підприємств. Він зобов'язався помістити їх у ринкові умови, але цього не сталося. Уряд ще більше збільшив роль держпідприємств, посилив їхній захист від іноземних конкурентів.
  17. Робоча сила
    Китай порушує загальноприйняті права робітників, зокрема щодо примусу до праці. Особливо виділяється провінція, де проживають уйгури.
  18. Навколишнє середовище та екологічні стандарти
    Китай має жорсткий режим імпорту необробленого брухту і перероблюваних матеріалів. Він дозволяє імпорт тільки окремих перероблених матеріалів: мідь, сталь, алюміній і латунь, гранульований пластиковий брухт і подрібнену паперову масу.
  19. Інші бар'єри в зовнішній торгівлі.
    Протягом десятиліть Китай активно застосовував заходи обмеження експорту (квоти, ліцензії, мінімальні ціни експорту за цілою низкою сировинних матеріалів, за якими Китай є найбільшим постачальником). Також практикує повернення податку на додану вартість і пов'язану з цим політику. Наприклад, китайська влада активно застосовувала політику відшкодування ПДВ за різними експортними товарними позиціями за різними ставками, в окремих ситуаціях запроваджувалися експортні мита. Ці заходи разом із надмірною грошовою державною підтримкою також стали причинами формування надлишкових виробничих потужностей. Крім цього Китай практикує антидемпінгові розслідування. На початок 2025 року було відкрито 11 антидемпінгових виробництв, ухвалено 108 антидемпінгових заходів на компанії з 17 країн. Адміністративне ліцензування також є серйозною перешкодою на ринку Китаю для американського бізнесу. Йдеться про отримання дозволів/сертифікатів безпеки товарів, схвалення інвестиційних угод, дозволів на розширення бізнесу, отримання ліцензій на зайняття певними видами діяльності, навіть дозвіл на здійснення рутинних бізнес-операцій. У результаті в процесі ліцензування перевага віддається китайським компаніям.

Китайсько-американські торговельні відносини у 2024 році

Infographic
Infographic
Джерело: International Trade Administration. https://www.trade.gov/data-visualization/country-reports-ita-industry-analysis
Infographic
Infographic
Infographic
Джерело: International Trade Administration. https://www.trade.gov/data-visualization/country-reports-ita-industry-analysis
Наявність такої кількості торговельних бар'єрів у Китаї, їхнє активне застосування до різних країн у різних режимах і комбінаціях дає змогу дійти висновку щодо суті китайської зовнішньоекономічної, торговельної політики. Вона є поєднанням жорсткого зовнішньоторговельного протекціонізму, промислового дирижизму і номенклатурного фаворитизму у формуванні структури капіталу. Ані американський уряд, ані влада країн ЄС, інші члени G-20 та ОЕСР не проводили грошової оцінки всіх тих заходів, які застосовував Китай проти своїх іноземних конкурентів на зовнішніх і на внутрішньому ринку. Очевидно, що їхній монетарний еквівалент у рази перевищує оцінку митних зборів, як формалізованого торговельного бар'єру.
При оцінці впливу всіх інструментів державного інтервенціонізму необхідно ідентифікувати обсяг витрат упущеної вигоди американських компаній на китайському ринку, обсяг упущеної вигоди американських компаній на ринку США через державну підтримку китайських експортерів.
Запроваджені Д. Трампом 2 квітня 2025 року імпортні мита на китайські товари з подальшим їх підвищенням до рівня 147,6% 12 квітня 2025 року є заходом у відповідь на економічну, торговельну політику Китаю, що триває понад 20 років. У відповідь китайська влада підвищила імпортні мита на всі товари зі США з 84% до 125%. З 2 квітня 2025 року мита підвищувалися спочатку до 34%, потім до 84%.
Економічна політика Китаю загалом і торговельна політика зокрема протягом більше ніж 20 років комплексно забезпечувала неринкові переваги китайських комерційних організацій як на внутрішньому ринку Китаю, так і в США. До Д. Трампа президенти США запроваджували окремі інструменти торговельних обмежень проти окремих китайських товарів, але вони точно не були за принципом взаємності, якщо під цим розуміти всі форми, обсяги, режими надання підтримки виробникам Китаю з боку держави.
Китай не винайшов щось оригінальне, інноваційне у своїй економічній і торговельній політиці. Усі інструменти, які він застосовує, описані в стандартній економіці розвитку (development economics), моделях Харрорда-Домара, Солоу/Свона, рекомендаціях промислової, інноваційної політики, які активно просувають міжнародні агентства розвитку, ООН, МВФ і Світовий банк.
Китайська влада застосувала одночасно синхронно велику кількість інструментів монетарної, фіскальної, регуляторної, адміністративної політики, які саме західна академічна, аналітична влада вважала адекватними, доцільними для забезпечення економічного зростання, індустріалізації, для боротьби з бідністю та сталого розвитку. Тому виробники в окремих секторах економіки, регіонах працювали в надзвичайно пільгових умовах. Вони не тільки отримали суттєві податкові пільги, але за рахунок бюджетної підтримки були чистими бенефіціарами державного бюджету, тобто отримували більше грошей платників податків, ніж сплачували податків.
По суті, такі корпорації виступали як економічна зброя Китаю в рамках своєї політики «розори сусіда» (beggar thy neighbour).
Політика «розори сусіда» - це економічна політика державної підтримки експортних підприємств країни (дотації, гранти, кредитні пільги, страхування, податкові пільги, регуляторні режими (ліцензії, квоти, перевірки, сертифікат тощо), що дає змогу суттєво знизити податкові, фінансові, регуляторні витрати виробництва та демпінгувати, входити на ринки інших країн, витісняючи з ринків національних виробників, які працюють за ринковими правилами, не отримують державну підтримку від уряду своєї країни. Така політика призводить до банкрутства підприємств у країні-жертві, зростання безробіття, збільшення навантаження на державний бюджет і, в остаточному підсумку, до спотворення під зовнішнім впливом структури капіталу та зайнятості.
Слабкість СОТ, наявність у міжнародному торговельному законодавстві великої кількості норм для проведення політики протекціонізму, параліч міжнародного арбітражу з розгляду та вирішення торговельних суперечок між країнами, безпринципність політиків і бізнесменів зі США та країн ЄС (угоди з китайською владою, домовленості з китайським бізнесом, широке застосування офшорних оптимізаційних схем у межах глобальних ланцюжків цінності) - все це дало змогу Китаю проводити агресивну зовнішньоекономічну політику, не зустрічаючи опору та відповіді.
З іншого боку, з початку 1990-х у США, ЄС, країнах Заходу також істотно зросло податкове, регуляторне навантаження. В умовах відкритих міжнародних ринків і вільного переміщення капіталу з урахуванням високої вартості робочої сили в розвинених країнах чимало американських компаній створили глобальні ланцюжки цінності, в рамках яких вони організували поетапне виробництво товару від ідеї, дизайну, розробки до його пакування, брендування та доставки Споживачеві. Розміщення певних елементів виробничих ланцюжків було способом оптимізації виробничих витрат, з одного боку, і зниженням витрат входу на місткий китайський ринок.

Економічна свобода для обраних. Як Китай переміг США/ЄС їхньою ж зброєю

Китайська влада вправно запрошувала американські компанії на свій ринок, полегшуючи тягар входу і регуляторки. Це відбувалося в найрізноманітніших секторах, починаючи від видобутку корисних копалин, закінчуючи найсучаснішою електронікою та IT. Ось приклад регуляторних бар'єрів у самій Америці.
L"Аналіз, проведений S&P Global, показав, що США посідають друге місце у світі за тривалістю часу (29 років) для виведення копалень зі стадії відкриття в стадію виробництва. Тільки три копальні значного масштабу були введені в експлуатацію в США з 2002 року. Жоден з них не розташований на федеральній землі."L
Джерело: Can Trump break China’s critical minerals stranglehold? Henry Storey. Hinrich Foundation Report. April 2025. https://www.hinrichfoundation.com/research/wp/trade-and-geopolitics/can-trump-break-china-critical-minerals-stranglehold/
Гірше справи йдуть тільки в Замбії. Таким чином, Китай у сфері промислового виробництва зумів перемогти США/ЄС їхньою ж зброєю - економічною свободою для обраних у номенклатурно позначених секторах в обмежених часових рамках. Такого режиму виявилося достатньо, щоб американські та європейські корпорації спокусилися пропозиціями Китаю. За останні 25 років у цій країні зафіксовано ефект технологічного, промислового переливу (spillover effect). Спершу китайський бізнес використовував і копіював американські, європейські технології, використовуючи переважно іноземні технології. При цьому поступово розроблялися власні, за рахунок прямого копіювання з порушенням прав інтелектуальної власності, а також шляхом оригінальних розробок. Їх кількість до початку 2020-х різко збільшилася, як і частка високотехнологічних товарів, які китайські виробники почали пропонувати американському і світовому ринку. Саме тому структура торгівлі між США і Китаєм набула сучасних контурів.
Сьогодні реіндустріалізація Америки шляхом, по суті справи, торгового ембарго з Китаєм, у старому вигляді неможлива, адже радикально змінилася сама природа, суть промислового виробництва. Промисловість і сектор послуг утворив унікальний ф'южн. Частка послуг, від IT до дизайну, прав інтелектуальної власності, маркетингу, брендингу та іншого, у виробничих витратах промислових товарів в окремих випадках перевищує 40%. Будь-які спроби Держави визначати, впливати і підштовхувати економічних суб'єктів до створення певної, бажаної для VIP-бюрократії структури капіталу та зайнятості - це все той же Держплан, елементи неринкових рішень і відносин у ринковій економіці. Високі вибіркові митні збори, прямі заборони, податкові та регуляторні пільги для обраних корпорацій і секторів - це все та ж дирижистська, протекціоністська промислова політика.
Немає сумнівів, що США потрібно переглянути військово-промислову політику, щоб нейтралізувати сильну залежність від Китаю. Немає сумнівів, що потрібно знижувати рівень залежності щодо компонентів для фармацевтичного, електронного, аерокосмічного, автомобільного виробництва. Однак вжиті Д. Трампом заходи торговельної політики під назвою «День визволення» (Liberation day) є неадекватними засобами для досягнення декларованої американським урядом мети Make America Great Again.

Висновки

Торгова війна США і Китаю поставила на глобальний порядок денний питання про створення нової архітектури, фрейму міжнародної торгівлі. І справа не лише в імпортних митах, як елементах активної торговельної політики, адже йдеться загалом про сукупність відносин «держава - виробники товарів/послуг». Реалізація на практиці теоретичної моделі Держави загального інтервенціонізму, в якій робиться акцент на економіку місій, призвела до створення численних ненавмисних наслідків.
Економіка місій - це теоретична модель М. Маццукато і Д. Родріка, відповідно до якої держава для нейтралізації глобальних і національних викликів, забезпечення сталого розвитку в рамках ESG, «зеленого переходу», виробництва суспільних благ на національному та глобальному рівнях консолідує ресурси державного і приватного секторів для виконання масштабних виробничих, інфраструктурних проектів. У цій моделі Держава виступає основним автором майбутньої структури капіталу, фінансистом, керівником і споживачем майбутніх товарів/послуг. Економіка місій - це те, що китайська комуністична партія робила у своїй країні впродовж понад 20 років у рамках п'ятирічних і десятирічних планів. Економіка місій - це пропозиція щодо комплексного одержавлення економічної діяльності без урахування суті та природи інституту приватної власності, теорії бізнес-циклів, а також впливу такої неринкової поведінки на інші країни. Така модель виходить до імперативу глобального управління та координації діяльності національних економік в ім'я всепланетарних цілей. Її особливості описані в книзі «Mission Economy».
Джерело: A Moonshot Guide to Changing Capitalism. Mariana Mazzucato
https://www.harpercollins.com/products/mission-economy-mariana-mazzucato?variant=40371956547618
Торгова війна, фрагментація міжнародної системи поділу праці, зростання економічного націоналізму та ізоляціонізму - це тільки частина цих наслідків. Як не парадоксально, реалізація тоталітарним Китаєм на практиці теоретичних моделей mainstream Заходу призвела до різкого посилення матеріальної, технологічної могутності комуністичного режиму, але не до ціннісної переорієнтації, не до демократизації.
Відносини між США і Китаєм останніх 25 років переконують, що в кожній формі кооперації між тоталітарним режимом і ліберальною демократією виграє тоталітаризм, послаблюючи при цьому демократію. Виграти у тоталітаризму його ж інструментами і зброєю в економічній політиці неможливо.
США і Заходу необхідно виробити нову модель поведінки і відносин з Китаєм і авторитарними режимами. За фактом у світі немає єдиного обов'язкового для всіх країн набору норм і стандартів взаємовідносин між країнами з урахуванням режиму «держава - бізнес».
Новий режим міжнародної торгівлі має обов'язково враховувати це для забезпечення принципу рівності та справедливості, для недопущення ведення торговельних, економічних воєн через інструменти монетарної, фіскальної, торговельної та регуляторної політики.
В ідеалі домовленості між Китаєм і США могли б стати прототипом нової глобальної системи міжнародної торгівлі, але навесні 2025 року ці країни ще дуже далекі від того, щоб сісти за стіл переговорів із конструктивним, позитивним порядком денним.
Важливі таблиці: динаміка частки китайського експорту товарів в країни G-20, експорт-імпорт товарів та послуг Китаю та США, 2018-2023 у пдф версії матеріалу.

Поширити

PDF icon
PDF icon

Теми

Торгівля та інвестиції
Виробництво товарів і послуг
Світ

Тренди

Дональд Трамп
тарифы Трампа
СОТ
Ярослав Романчук photo

Ярослав Романчук

Президент Міжнародного Інституту Свободи ILI (Україна). Відомий український та білоруський економіст, популяризатор Австрійської економічної школи на пострадянському просторі. Спеціалізується на реформах у перехідних економіках на постсоціалістичному просторі.

Ярослав Романчук TelegramЯрослав Романчук Facebook

Рекомендовані матеріали

 Японія та Китай: економічні уроки для України image
Світ
14 Квітня, 2025

Японія та Китай: економічні уроки для України

Географічна віддаленість і різниця економічного потенціалу та культурного сприйняття не забороняє Україні враховувати успішний та гіркий досвід з історії економічного розвитку Японії та Китаю.

 Деглобалізація 2.0 image
Торгівля та інвестиції
7 Квітня, 2025

Деглобалізація 2.0

Шлях у світовій економіці до режиму «всі проти всіх» відкрито. Наслідки нової зовнішньоторговельної політики США для країн світу та України

 Тарифи замість податків image
Фіскальна політика
4 Лютого, 2025

Тарифи замість податків

Трамп вбачає в тарифах на імпорт не тільки інструмент зовнішньополітичного торгу, а стимул для економічного зростання США. Але у цій конструкції є слабкі ланки. Які?