Всі публікації
Надра в обмін на розвиток
Аналіз угоди щодо рідкоземельних металів і сировинних товарів для України. Сірі зони угоди. Ризики, сценарії та можливості.
19 Травня, 2025
Політика і право
Реформи
Світ
Виробництво товарів і послуг
Поширити
Подія, яка претендує на статус головної для країни не лише цього року, а й за всю історію американсько-українських відносин - угоду щодо рідкісноземельних металів між урядом США та України після довгих перемовин було підписано 30 квітня 2025 року та ратифіковано.
Угода під назвою «СРМ-US-UA» - це точно не типова комерційна угода - у ній занадто багато «води», нехарактерної для такого роду договорів. Разом з тим, цей договір не є типовим для стандартних міжнародних договорів про дружбу і партнерство між країнами, тому що в його основі - цілком певні товари. Цю угоду не можна вважати правовим базисом спільної системи безпеки: там немає того, що притаманне договорам про безпеку.
Угода СРМ-US-UA - це правовий, інституційний гібрид між двома країнами, кожна з яких бачить у ній те, що хоче. Вона поєднує різні уявлення, вимоги та проєкції майбутнього урядів двох країн і може стати основою стратегічного партнерства між США та Україною в найрізноманітніших сферах: від енергетики та видобувної промисловості до безпеки. Але цей потенціал сам себе не реалізує, необхідно виконати величезну роботу насамперед українській стороні.
Для американської сторони дана угода - це документальне підтвердження попиту на рідкоземельні метали, на декитаїзацію ланцюжків пропозиції цих критично важливих компонентів сучасного виробництва різних видів товарів. Якщо в Україні є те, що потрібно США для своїх стратегічних цілей, для зміцнення безпеки, для створення повного циклу виробництва сучасних товарів у рамках країн Вісі Добра і чесноти Свободи, тоді за цю нішу потрібно чіплятися обома руками.
Та чи є в Америки те, що потрібно Україні?
Стратегічне партнерство двох країн було б подарунком долі для нашої країни, але його потрібно заслужити. Для цього необхідно стати своїм для американських політичних, економічних еліт. Серед обох партій США, Україна має сприйматися, як своя прозахідна, вільна, тобто одного поля ягода. Поки що цього немає, бо останні 30 років українські політичні, економічні, номенклатурно-силові еліти займалися не вибудовуванням стратегічного партнерства з потужними, ресурсними, авторитетними країнами, структурами та організаціями, а радше вирішували свої шкурні, вузьковідомчі питання. Вони не були готові до повноцінного партнерства, до надання доступу іноземному капіталу до багатих ресурсів України.
Чи готова Україна до повноправної стратегічної співпраці із західними партнерами?
Десятиліттями Україна була в руках місцевих номенклатурно-олігархічних кланів, частина з яких активно співпрацювала з Кремлем. Вони разом заробляли, разом приховували прибутки в офшорах, разом вибудовували модель Олігархат/Схематоз. Вони перетворили Україну на територію свого особистого збагачення з подальшим вивезенням капіталу за кордон. Хоч як прикро це усвідомлювати, але для переважної більшості бенефіціарів українського олігархату, Україна була не рідною домівкою, яку потрібно облаштовувати, захищати й збагачувати, а ресурсною колонією.
«Заробляємо на Україні, на українцях - вивозимо прибуток за кордон» - цей принцип діяв 30+ років під прикриттям усіх президентів, прем'єр-міністрів, депутатів Верховної Ради та місцевої влади. Система збагачення 3% населення коштом 97% інших довела Україну до статусу найбіднішої країни Європи. Агресивний сусід скористався українським «схематозом», щоб паралізувати будь-які системні інституційні реформи всередині країни, дискредитувати в очах українців ідеї свободи. Треба визнати, що це їм вдалося, особливо у сфері монетарної, фіскальної та регуляторної політики. Україна перетворилася на бізнес Держави. Право виступати від імені якої узурпували клани та угруповання, що конкурують між собою.
«Гаряча», широкомасштабна війна нацистської Росії проти України, на жаль, не зруйнувала правові, інституційні фундаменти цієї моделі, а лише поміняла бенефіціарів. Більше того, формування нових груп VIP-бюрократії на ґрунті щорічного перерозподілу близько 70% ВВП країни, контролю над ресурсами й активами в режимі воєнного стану впритул наблизило Україну до масштабного переділу власності. Через загрозу зіткнення інтересів старих і нових груп впливу, Україна може зануритися в тривалий період розборок, конфліктів і гострого протистояння, в якому раптово з'явився новий учасник - США.
Сполучені Штати Америки можуть виконати роль партнера України з капіталізації та монетизації значущих секторів економіки країни. Безсумнівно, американський бізнес володіє потужним технологічним, фінансовим ресурсом для освоєння і комерціалізації природних копалин України та продажу їх на світовому ринку. Теоретично він може зайнятися широкомасштабною комерціалізацією цього сегмента української економіки, але для цього Угоди про копалини явно недостатньо.Share
Угода СРМ-US-UA: перезапуск українських інститутів влади чи черговий політичний ритуал?
Одна справа - угода між приватними корпораціями, власниками ресурсів і активів, зовсім інша - загальні домовленості між урядами. Між першим і другим може бути ціла прірва. До неї цілком можуть поміститися політико-комерційні сюжети «договорняка» під виглядом міжнародного державно-приватного партнерства.
У світлі тієї інформації, яку “накопав” Ілон Маск зі своїм DOGE, з урахуванням фактів, висновків державної аудиторської служби з оцінювання витрат Пентагону та інших органів федеральної влади, виключати «схематоз» із боку американського бізнесу не можна, особливо якщо можливі режим секретності, заведення ресурсів і безподаткова юрисдикція, а також надання безподаткового статусу всієї комерційної діяльності в рамках американо-українських комерційних відносин. Усі ці аспекти залишаються поза Угодою СРМ-US-UA. Існує загроза повторення долі Закону про ленд-ліз на захист демократії в Україні від 2022 року (набув чинності 09.05.2022). За ним Україна не отримала нічого, а млява робота обох сторін перетворила все на імітацію допомоги.
Якщо не буде політичної волі, концентрації ресурсів, в тому числі адміністративного, на виконання Угоди щодо корисних копалин між Україною та США, то вона ризикує перетворитися на черговий політичний, правовий ритуал.
Уряд України може скористатися Угодою із США як потужним стимулом для проведення внутрішніх реформ.
L"Американський народ висловлює бажання інвестувати... у вільну, суверенну та безпечну Україну."L
Для цього потрібно, щоб Україна назавжди залишила ганебне 150 місце в Індексі економічної свободи та 102 місце в Міжнародному індексі захисту прав власності. Американці та уряд України погодилися, що їхнє партнерство
L"є флагманським механізмом для заохочення прозорих, підзвітних, орієнтованих на майбутнє інвестицій."L
Це положення можна розглядати, як заклик поліпшити якість державного управління, яке в Україні, за даними Всесвітнього банку, перебуває на критично низькому рівні. Реформа системи державного управління - це не просто косметичні зміни в структурі виконавчої влади чи кадрові призначення. Йдеться про значне скорочення функцій Держави, встановлення нового балансу влади між Верховною Радою, Президентом та Урядом, перерозподіл повноважень між центральними та локальними органами влади.
Якщо цього не зробити, то ймовірність повторення управлінських криз, захоплення центру системи прийняття рішень потужними лобістськими угрупованнями залишається дуже високою. Щобільше, у разі матеріалізації великих інвестицій у сировинні, енергетичний сектори української економіки з'являється ймовірність формування нової групи впливу. Вона складатиметься з українських дисижнмейкерів і комерційних учасників, а також американських та інших іноземних учасників цих проєктів, включно з тими, хто лобіюватиме відповідні рішення в органах виконавчої та законодавчої влади США.
За найгіршого сценарію Угода СРМ-US-UA може вилитися в міжнародний номенклатурно-комерційний «міжсобойчик», а всередині України призвести не до проведення системних ринкових реформ, розкріпачення підприємництва, а до вимірювання складу та структур українського олігархату.Share
Наступне положення Угоди дає підстави сподіватися, що США не тільки реалізовуватиме комерційну частину угоди, а й підштовхуватиме владу України до створення повноцінних західних інститутів:
L"Сторони підкреслюють, що відновлення України вимагає не тільки фінансових інвестицій, а й структурних, інституційних і технологічних трансформацій, які відповідають демократичним цінностям, ринковим принципам і верховенству права»."L
Свого часу для політичних, економічних, інтелектуальних еліт країн Центральної, Східної Європи (ЦСЄ) і Балтії таким зовнішнім стимулом для проведення реформ було членство в НАТО і ЄС. Об'єднання різних політичних сил задля досягнення цієї мети створило для них справжній інституційний прорив. Порівняння якісних і кількісних показників тих країн, які вступили до ЄС, переконує, що стратегію розвитку було обрано правильно. Вони вступили до групи країн з високих рівнем доходів з якісними інститутами розвитку та зростання. За період 2004-2024 років Угорщина збільшила ВВП на душу населення у 2,3 раза; Чехія - у 2,7 раза; Словаччина - у 3,2 раза; Естонія - у 3,5; Польщі вдалося збільшити середньодушовий ВВП у 3,7 раза, а Литві - аж у 4,4 раза.
Джерело: World Economic Outlook Database. IMF. April 2025.
https://www.imf.org/en/Publications/WEO/weo-database/2025/april
https://www.imf.org/en/Publications/WEO/weo-database/2025/april
Чи стане угода між США та Україною каталізатором системних ринкових реформ?
Інституціональний поштовх (слідування теорії підштовхування або nudge theory) з боку ЄС, США, країн НАТО, безсумнівно, став дуже важливим чинником нейтралізації впливу пострадянських, постсоціалістичних мережевих організацій і структур, які хотіли відновлення старих укладів, перетворення країн на авторитарні, олігархічні режими. За 34 роки ці сили в Україні стали дуже впливовими у формуванні політики Держави загалом і економічної політики зокрема. Відбулося захоплення різними групами впливу, мережевими структурами, які включають у себе олігархів, представників української влади deep state (регулятори, керівники дозвільних процедур, керівництво правоохоронних органів, судової влади), а також політиків, представлених законодавчою, виконавчою владою національного та місцевого рівнів. Кожна з них має свої контакти, партнерські відносини з політичними, економічними, громадянськими структурами Заходу. Вони не стали розв'язанням проблем української економіки, а навпаки своєю присутністю, ресурсами та авторитетом зміцнювали неефективні інституції та порочні зв'язки.
Для використання Угоди СРМ-US-UA як каталізатора системних ринкових реформ, нейтралізації впливу стейкхолдерів старої системи і консолідації проринкових сил за свободу, потрібна яскраво виражена, структурно оформлена, уповноважена політична сила.
Такої сили в Україні сьогодні немає. Тому ймовірність використання цієї Угоди (як у країнах ЦСЄ і Балтії) в якості інституційного поштовху дуже низька, хіба що в керівництві країни станеться щось несподіване, з категорії «чорного лебедя».
З іншого боку, необхідно враховувати фактор безпеки і збереження екзистенціальної загрози з боку нацистської Росії. Четвертий рік широкомасштабної війни та 11 років від початку російського вторгнення виснажили матеріальні, людські ресурси України. Суттєво змінився статус і можливості старого олігархату. За час війни сформувалися нові номенклатурно-комерційні угруповання, які почали претендувати на місце в механізмах розподілу ренти.
У такій ситуації великий український бізнес, що сформувався до повномасштабної війни, може стати потужним джерелом підтримки системних ринкових реформ не тому, що його раптом осяяло ідеями Л. фон Мізеса, Ф. фон Хайєка чи М. Фрідмана, а тому, що, як написано в Угоді, трансформації на основі демократичних цінностей, ринкових засад і верховенства права збільшують їхні шанси зберегти та примножити свій капітал. В ідеалі поява партнерства «американські прихильники вільного ринку в Україні - великий і середній український бізнес - політичні сили-архітектори ліберальних реформ в Україні» може стати справжнім game changer, тобто переломним моментом у розвитку нашої країни.
Сірі зони Угоди про рідкоземельні мінерали
На перший погляд, американо-українське партнерство у сфері сировинних ресурсів має логічний і обґрунтований вигляд. Америці потрібні рідкоземельні метали, для видобутку яких у неї все є. Україна має ці природні ресурси, але для їхнього видобутку немає ні грошей, ні технологій, ні готовності самостійно їх видобувати, не отримавши вибуху суспільного обурення. До того ж розв'язати проблему безпеки Україна самотужки навряд чи зможе.
Тому стратегічне партнерство із США на різних рівнях було б проривом для України. Але угода СРМ-US-UA - це точно не прорив. Це більше схоже на перевірку, тестування сторін на готовність до партнерства, по суті це політико-комерційний експеримент обмеженої дії.
У чому основні слабкості, крихкості цієї Угоди з погляду внеску у швидке, стійке економічне зростання і вивільнення підприємницького капіталу всієї України?
- Договір підписали політики та чиновники, а не приватні інвестори та бізнесмени. Реалізацію Угоди здійснюватимуть відповідні державні структури США та України. Вигодонабувачів угоди визначатимуть не ринкові, а номенклатурні механізми. Критерії вибору, вимоги до комерційних учасників проєктів, взаємовідносини між ними, режим організації виробництва, експортно-імпортних операцій, цінова політика, режим продажів і оплати - все це перебуватиме під впливом уповноважених чиновників. Кожне державно-приватне партнерство - це високі ризики корупції, «договорняка», «схематозу» і порушення правил ринкової конкуренції.
- Україна декларує збереження державної власності на надра, на ті сировинні проекти, які будуть реалізовуватися за Угодою СРМ-US-UA. Це інституційний, системний дефект цієї угоди. Консервація державної власності над великою частиною ресурсів і активів країни - це збереження ризиків захоплення політичної, номенклатурної системи ухвалення рішень (state capture) з боку лобістських груп.
- Уряд України зберігає суттєві повноваження та контроль над різними етапами реалізації Угоди, зокрема щодо видачі ліцензії, розв'язання земельних питань, визначення сфер/місць для реалізації комерційних проєктів. Отже, ризики номенклатурно-силового інтервенціонізму в діяльність комерційних учасників Угоди залишаються.
- Угода передбачає звільнення комерційних учасників від податків, мит, інших обов'язкових платежів на території України. Такий режим є явно дискримінаційним щодо інших видів діяльності, українського підприємництва в цілому. Така податкова офшоризація - це штучне виділення великого сектору економіки із загальних умов господарювання. Йдеться не тільки про податкову, митну політику, але також про валютний, курсовий, регуляторний режим. Виходить, що сировинний, енергетичний сектори можуть стати набагато масштабнішим IT-сектором, для розвитку якого українська влада свого часу надала сприятливий податковий режим.
Джерело: Закон України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні». Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2023, №№ 6-7, ст. 18. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1667-IX#Text
Висновки
Цей інвестиційний проект може протягом багатьох років бути реципієнтом державного бюджету. При цьому часові рамки, обсяги вигоди від реалізації Угоди, тобто комерціалізації надр і сировинного потенціалу України залишаються невідомими. На цьому етапі більш-менш точно прогнозувати фінансові параметри інвестиційних проектів у рамках Угоди вельми проблематично з таких причин:
- Ми не володіємо точною інформацією про обсяги рідкоземельних металів, інших сировинних ресурсів в Україні. Терміни ідентифікації цих ресурсів, оцінки їх комерційного потенціалу, необхідного обсягу інвестицій не визначені.
- Ми не володіємо інформацією про майбутній попит на ті товари, які потенційно можна буде експортувати з України в рамках реалізації Угоди. Відповідно, проводити розрахунок оцінки прибутку, дивідендів, термінів окупності проєктів вкрай проблематично.
- У нас об'єктивно немає достовірної інформації щодо напряму, швидкості, інтенсивності розвитку сучасних технологій, які значною мірою формують попит на рідкоземельні мінерали та енергетичні товари.
- У зоні радикальної невизначеності залишається безпека України. Широкомасштабна російська війна проти України триває. Ворог окупував і як і раніше контролює близько 20% території України. Майбутнє російсько-української війни невизначене. В Угоді СРМ-US-UA немає нічого про безпеку України. Тому терміни початку комерційних проектів, тим більше реалізації їх, виведення на точку беззбитковості, прибутковість невідомі. Відповідно, немає підстав, валідних даних для оцінки монетарної, інвестиційної вигоди Україні від підписаних угод.
- В Угоді СРМ-US-UA немає визначення того, що вважати успіхом, а що провалом проектів, як і немає чітких часових рамок для їх реалізації. В Угоді немає exit strategy ні для української, ні для американської сторони. Не виключена ситуація, коли державні сировинні, енергетичні проекти гальмуватимуться, реалізовуватимуться неефективно, але ринковим учасникам ринку, приватному бізнесу, вхід до цього бізнесу буде практично закритий через монопольне право американсько-українських партнерів на наші надра та енергетику. Замість динамічного зростання і розвитку ми можемо отримати злиття політичної та економічної влади в руках вузької групи дисижнмейкерів, які матимуть величезний вплив на формування майбутньої структури капіталу.
Міжнародний Інститут Свободи (ILI) схвалює підписання Угоди СРМ-US-UA як дипломатичний, політичний ритуал на комерційну тему. Вона є однією з опор для формування довіри між країнами, активізації діалогу на різних рівнях, визначення спільних сфер інтересів США та України не лише в питаннях рідкоземельних корисних копалин. За наявності політичної волі Адміністрації Трампа (вона поки що дуже слабо проявлена) американський інституціональний поштовх може стати каталізатором дуже важливих, цінних і необхідних реформ для України. Якщо ж сторони міждержавного партнерства підуть шляхом кооперації чиновників, державного бізнесу, то благі наміри Угоди перетворяться на порожні фантазії високопосадовців на тему рідкоземельних металів.
Поширити
Теми
Політика і право
Реформи
Світ
Виробництво товарів і послуг
Тренди
Угода про рідкоземельні метали
Investing
Відновлення України
Військова допомога Україні
Ярослав Романчук
Президент Міжнародного Інституту Свободи ILI (Україна). Відомий український та білоруський економіст, популяризатор Австрійської економічної школи на пострадянському просторі. Спеціалізується на реформах у перехідних економіках на постсоціалістичному просторі.
Рекомендовані матеріали
Втрачена Економіка
Війна і військовий соціалізм сучасного українського номенклатурного господарства
Економіка України 2024: підсумки
Рік ставки на державний, централізований інтервенціонізм. Рік невиправданих надій на торжество економічної свободи, придушення духу підприємництва та захмарного одержавлення економіки.
План стійкості після 1000 днів війни
Україна декларує курс на створення соціалістичного Держплану під прапорами НАТО та ЄС без жодного натяку на економічне зростання